Старі світлини часто нагадують нам про щось забуте, змінене або втрачене. Деколи це рідні та знайомі, деколи будівлі або парки, а деколи, навіть, частини міста або села… До останніх належить фотосвітлина початку ХХ століття із панорамою Троїцької церкви. Виконана вона зі сторони лугу по вулиці Карпова (раніше – Замкова), в місці розливу річки Вільшанки. На другому плані, праворуч за річкою добре впізнаваний силует Троїцької церкви з дзвіницею, що знаходилася на північній околиці міста Лебедина.
З історичної довідки: Троїцька церква (церква Живоначальної Тріїці) будувалася 18 років (з 1812 по 1831 рік). Головний вівтар освячений в 1831, а бокові, «за неготовностью иконостасов», — після 1847. Церква замінила «пришедшие в ветхость» дерев’яні церкви: Петропавлівську, Архангела Михаїла та Тройці. Замовник будівництва церкви — цеховий Троценко, який пожертвував до 2860 карбованців сріблом. Стільки ж пожертвували майор Панас Джунковський, купець Михайло Одарченко, Микита Щербина і Федір Воскобойник.
З документів 1814 року відомо, що прихожани трьох церков зібрали 3493 карбованці. На ці кошти збудували цегельню, на якій випалили 100 тис. штук цегли, і купили цегляний будинок, щоб цеглу з нього використати на будівництво храму.
Знаходилася церква на Троїцькому майдані (на стику сучасних вулиць Петропавлівської, Садової та Чехова). До Троїцької парафії належала вся правобережна половина Лебедина (так звана Троєщина), крім Кобижчі, а також хутори Кулики, Бережки, Токарі. При церкві діяли церковно-парафіяльна школа та ремісниче училище. Недалеко від церкви знаходиться друге за розмірами міське кладовище, яке називалося Троїцьким.
В ході антирелігійної кампанії 1929-1930 рр. Троїцьку церкву, як і всі інші храми Лебедина, закрили. Вона була перетворена на склад для зберігання зерна. У листопаді 1941, на початку німецької окупації, в Лебедині відновилась діяльність церковних громад, у т.ч. й парафія Троїцької церкви. Протягом багатьох років спонсором Троїцької церкви був один із її парафіян – відомий народний цілитель Корчан. Близько 1960 року Троїцьку церкву закрили вдруге і передали на баланс Лебединзмішторгу під склосклад. Нові господарі доклали максимум зусиль, щоб храм якомога швидше зруйнувався.
Зрештою, в часи радянської передсмертної агонії, 6 вересня 1987 за розпорядженням секретаря райкому партії, храм був підірваний (вартість вибухівки склала 9 тис. крб.). Гори щебню були вивезені самоскидами на рятування червленівської греблі під час повені, й висипані у вируючу воду. В стінах будови була знайдена металева арматура (шина «сирого» заліза прямокутної форми, в місцях зварювання на шині стояло клеймо майстра-коваля як гарант якості його роботи).
Згодом, місце колишньої церкви поросло бур’янами і поступово перетворилося на сміттєзвалище. Минуло 11 років. І у квітні 1998 священик о. Юрій, разом з групою парафіян Свято-Успенської парафії УПЦ КП поставили на місці колишньої Троїцької церкви великий дерев’яний хрест, освятили його і провели богослужіння. Нині на цьому місці постала нова церковна будівля, в якій регулярно відбуваються богослужіння.
Андрій Гєльмінтінов, директор ЛМХМ
За матералами:
- Ткаченко Б.. «Лебедія: Історичні нариси в 2-х книгах». Книга 1. – Суми: видавництво «Слобожанщина», 2000.- С. 264-266.
- Филарет (Д.Г.Гумилевский) «Историко-статистическое описание Харьковской епархии в 3-х томах», т.2, Харьковский частный музей городской усадьбы, 2005. – С. 109-110;
- Голод Ю.: «Троїцька церква» // «Життя Лебединщини», 1998, 8.V.
