На архівній фотосвітлині початку ХХ століття, одна із архітектурних перлин Лебединського повіту – маєток Анненкових у селі Боброве.
Зі спогадів очевидців: «…це був великий цегляний будинок з колонами, у якому зберігалося чимало творів живопису, графіки, порцеляни та фаянсу». Частина їх сьогодні експонується в Лебединському художньому музеї імені Б.К.Руднєва, Сумському художньому музеї імені Никанора Онацького та Харківському художньому музеях.
У середині будинку був великий зал з балконом для публіки. Біля входу до будинку знаходилися дві мармурові скульптурні леви, перед будинком – красиві ажурні ворота, за воротами – парк з бузком. У дворі, біля будинку, росли великі липи, поряд стояла дерев’яна церква Миколи Чудотворця (1730). Разом з маєтком та парком, його власники володіли понад 1000 десятин орної землі в Лебединському повіті.
Після революції, у 1920-1930-ті роки в маєтку розміщувався дитячий будинок, потім будинок для літніх людей. З часом, колишній будинок Анненкових занепав, у 1940 його розібрали, а з цегли спорудили колгоспний свинарник. За іронією долі, сам свинарник у 1990-х розорили нащадки тих, хто нищив маєток у 1930-х.
Останні володарі маєтку – онучки Віри Іванівни Анненкової – Марія та Віра Михайлівна у 1917 емігрували до Франції. З собою вони забрали рукопис мемуарів своєї бабусі «Правда и только правда». Марія Михайлівна померла в Парижі в 1942 році. Через 12 років, у будинку для немічних, пішла з життя і Віра Михайлівна Анненкова. Так сумно обірвалася історія славетного роду.
Сьогодні, на місці де колись стояв величний маєток – приватна літня резиденція генерал-губернатора Південно-західного краю (Київська, Подільська та Волинська губернії) Миколи Анненкова – виїмки в землі, де були підвали та фрагменти балок. Оточене історичне місце бур’янами 1,5-2 метри.
Андрій Гєльмінтінов, директор ЛМХМ
