На фотографії 1910-х років – лебединська хата середини ХІХ століття, що належала місцевому мешканцю Чегринцю.
Поставлена хата глибоко у дворі, причілком до вулиці. Перед чолом стелиться чистий, відкритий двір. По плану хата відноситься до типу трьохкамерних: хата, кімната та сіни з ганком вподовш чола. Можливо, пізніше до основного плану прибудовано холодні сіни з чуланом. Хата рублена у замок. Покрівля – на чотири схили, солом’яна. Великий напуск стріхи з причілку. В кімнаті двоє вікон, в кожній надвірній стіні. Рами звичайні – на 6 рівних між собою шиб.
Такий тип хат був характерним для міських будівель 30-40 рр. ХІХ століття, що до деякої міри дає змогу визначити приблизний час побудови – середина ХІХ століття.
Якщо уважніше придивитися до фотосвітлини, то можна побачити фігуру тепло вдягненої дитини на ганку хати.
На початок ХХ століття таких хат в Лебедині вже було не багато, тож не дивно, що вона зацікавила мистецтвознавця, історика архітектури, організатора та учасника пам’яткоохоронного руху на Слобожанщині – Стефана Таранушенка (1889 – 1976), який і зробив цю світлину під час одного із приїздів до своєї рідні, що мешкали в Лебедині.
Копія світлини сьогодні зберігається в колекції лебединського краєзнавця, історика, письменника, почесного громадянина м. Лебедина Бориса Івановича Ткаченка.
Андрій Гєльмінтінов, директор ЛМХМ
