На архівній фотосвітлині середини 1918 року – група червоних партизанів, активних учасників насадження радянської влади на Лебединщині. Серед них – Андрій Іванович Фролов (третій зліва?), двоюрідний брат іншого одіозного учасника партизанського руху – Харитона Мусійовича Фролова.
Обидва брати мали схожу вдачу, а їхні долі настільки тісно переплелися у вихорі буремних подій першої половини ХХ століття, що їх інколи плутають навіть історики. При цьому, якщо про Харитона Фролова ми знаємо досить багато, то про Андрія Фролова набагато менше. Хоча, його роль у справі насадження радянської влади на Лебединщині була, навіть вагомішою, ніж у Харитона Фролова.
Народився Андрій Фролов у 1890 році в Семенівці (Лихинівці) Боровеньківської сільської ради. Воював на фронтах І світової війни. Після революції 1917 року повернувся на Лебединщину, де став одним із організаторів руху опору німецькій окупації та боровся за встановлення радянської влади. В 1919 році обіймав посаду повітового військового комісару, командував кавалерійським загоном, який використовувався для придушення антибільшовицьких повстань.
В серпні 1919 році під натиском армії денікінців, зі своїм загоном залишив Лебедин. В грудні 1919 року із відновленням радянської влади – повернувся у місто. В січні 1920 року знову був призначений військовим комісаром. Та дуже скоро, через свою неграмотність, був усунений із посади та зник з міста.
Затаївши образу на нову владу, Андрій Фролов зібрав чималий загін та на початку весни 1920 захопив Лебедин. Свої дії Фролов пояснював боротьбою з «формалізом» та «кар’єристами». Тоді одразу була заарештована вся повітова влада на Лебединщині. В тюремні камери були доправлені: секретар повітового комітету партії, голова повітового виконкому, начальник ГПУ, воєнком та підкомісари.
Ввечері цього ж дня в народному домі (колишній кінотеатр «Жовтень») був проведений мітинг, на якому Фролов пояснив мотиви своїх дій. Та влада Фролова трималася недовго… Вже за кілька днів Лебедин, без бою, був зайнятий кавалерійським з’єднанням з міста Охтирки. Андрій Фролов, разом з усіма своїми поплічниками, був заарештований, а створена спеціальна комісія почала вивчати інцидент.
Дуже дивно, але Андрія Фролова не розстріляли, і навіть не ув’язнили. Він швидко покаявся у своїх помилках та був призначений командиром мобільного кавалерійського загону по боротьбі з бандитизмом. Після Громадянської війни Андрій Іванович обіймав різні посади: від керівника карного розшуку Лебединської міліції до лісника.
Під час ІІ Світової війни, Андрій Фролов за власною ініціативою ще раз зібрав партизанський загін в рідній Семенівці. Був нагороджений медаллю «Партизан Вітчизняної війни І ступеня». По завершенню війни, працював у Семенівці. В 1964 році раптово помер. Похований на сільському кладовищі.
Андрій Гєльмінтінов, директор ЛМХМ