Вже кілька десятиліть в селі Бишкінь на Лебединщині, вмирає архітектурна пам’ятка – храм, в якому мешканці села зображені в розписах біблійних сцен. Руїни, цієї колись величної церкви, освяченої на честь Святого воїна-великомученника Димитрія, сьогодні привертають увагу лише поодиноких ентузіастів.
З історії Бишкіня… Засноване село у 1678 році, вихідцями із Зміївського повіту. У 1710 році поселення вже згадується як село, тобто там існував храм. До 1765 року Бишкінь, навіть, був сотенним містечко Сумського слобідського козацького полку.
Ще до побудови кам’яної, в Бишкіні знаходилася інша – дерев’яна церква, освячена на честь Святого Димитрія, збудована у 1753 році. Саме цю церкву і замінив однопрестольний мурований храм в ім’я Святого Великомученика Димитрія Солунського, споруджений в 1888 році, за проектом харківського єпархіального архітектора В.Нємкіна, за кошти парафіян.
В той час до парафії входили: село Бишкінь, хутори Ревки, Батраків, Щетини, Овдянський, Караван, Грошів і Демин.
Згідно з переписом Сумського полку, в 1732 році в Бишкіні мешкало 560 чоловіків і 534 жінки, діяли школа і шпиталь для немічних. В 1740 році до парафії належало 100 дворів. За сповідальними записами парафіян, в селі мешкало: в 1750 році – 628 чоловіків і 582 жінок; в 1770 році – відповідно 776 та 770; в 1790 році – 818 та 909; в 180 році – 910 та 960; в 1830 році – 991 та 1008; в 1850 році – 957 та 1034.
За Довідковою книгою Івана Самойловича (1904) в храмі служили:
«с 1899 года священник Сергий Могилянский (32 года) – окончил семинарию по 2 разряду, священник с 1895 года (занимал должность законоучителя церковно-приходской и министерской школ, заведовал церковно-приходской школой);
с 1902 года диакон Григорий Должанский (60 лет) – окончил духовное училище, пономарь с 1859 года, в сане диакона с 1900, имеет свидетельство на звание учителя церковно-приходской школы, занимал должность законоучителя церковно-приходской школы);
с 1881 года псаломщик Иоан Лисенко (54 года) – окончил низшее отделение духовного училища, пономарь с 1867 года, псаломщик с 1873 года;
с 1902 года церковный староста – Климент Блоха».
На початку ХХ століття при храмі діяли церковно-парафіяльна і школа міністерства освіти.
В радянський період, будівля церкви була частково перебудована (протягом 1955-1971 років). Церква спочатку використовувалася як будинок культури і сільська бібліотека, а згодом – як склад сільськогосподарського підприємства.
Нині храм знаходиться у вкрай тяжкому стані: на куполі дзвіниці давно немає хреста, проте замість нього – поросли дерева; голови куполу теж немає. На дверях в церкву – замок. Проте, зайти до храму можна, з бокового входу. За роки запустіння, невідомі зірвали дошки підлоги.
Та окремої уваги у напівзруйнованому храмі заслуговують – фрески! Тут їх багато, в інтерєрі майже усюди розписи святих та біблейних сцен. Фрески насправді вражають вишуканістю образів. Існує думка, що списані вони з натури з мешканців села. Як не є, але обличчя у святих досить людяні та гарні.
Сьогодні, для проведення богослужіння, храм практично не використовується. Релігійні заходи проходять вкрай рідко, оскільки церква перебуває в аварійному стані.
Координати храму на карті Google 50.634902, 34.624772
Від Лебедина, Бишкінь знаходиться в 12 км, від Сум – в 39 км. Руїни храму добре помітні з траси Т1909, якою часто їздять маршрутки. Крім відвідин храму Святого Великомученика Димитрія Солунського, в Бишкіні також можна відпочити на річці Псел та познайомитися із поселеннями бронзового, раннього залізного віку та середньовіччя, що знаходяться на його околицях.
Підготував: Андрій Гєльмінтінов, директор ЛМХМ
за матеріалами: «Книга пам’яті Сумської області». Т. 2 : «Зруйновані храми Сумщини: мартиролог втрачених святинь». – 2007. – С. 139.
Филарет (Д.Г.Гумилевский) «Историко-статистическое описание Харьковской епархии». Т.2. Х. 2005.
Електронний ресурс – Landmarks.in.ua – «Бішкінь». [Точка доступу – https://landmarks.in.ua/oblast/sumy/bishkin.html]
