Прямокутний у плані, дерев’яно-цегляний будинок складної структури з численними ризалітами міститься серед високих лип на схилі надзаплавної тераси р. Вистороп, околиця села Малий Вистороп. Завдяки такому розташуванню, будинок має різну поверховість і в його загальну композицію органічно включені тераси..
Збудований будинок наприкінці ХІХ ст. (орієнтовано у 1870 році) для управителя місцевого цукрового заводу, що належав Товариству Харківсько-Романовських буряко-цукрових заводів. Виробничі корпуси цього заводу не збереглися.
Перший поверх будинку цегляний, зі склепінчастими перекриттями, другий – дерев’яний, обкладений цеглою, з плоскими перекриттями по дерев’яних балках. Над західною половиною будинку влаштовано третій дерев’яний поверх, увінчаний високими дахами. З західного боку будинку є вхід до підвалу, влаштований у вигляді невисокої цегляної тераси з прямокутним ризалітом, у якому влаштовано арковий отвір, облямований широким архівольтом. Цей ризаліт вінчає дерев’яна чотиригранна (зі зрізаними кутами) декоративна альтанка у мавританському стилі, завершена металевим куполом.
У цілому будівля має камерний масштаб. Її пластика дуже різноманітна, побудована на контрастному співставленні елементів, різних за величиною, об’ємно-просторовим устроєм, матеріалами, кольором, фактурою. Найбільш пишно оформлено чоловий північний фасад. Він асиметричний, ускладнений двома ризалітами, має неурівноважену за масами композицію. Західний ризаліт прямокутний у плані, півтора поверховий, завершений пологим щипцем із пінаклями. Центральний гранчастий ризаліт двоповерховий; над ним – дерев’ яна восьмигранна вежа, увінчана гранчастим шатром з глухим ліхтариком та люкарнами. До цієї вежі з західного боку прилягає кубічна дерев’яна надбудова з високим мансардовим дахом, люкарнами та дерев’яним балконом. Завдяки надбудовам, щипцям і фронтонам, різноманітним формам дахів будинок має активний та мальовничий силует.
Архітектурні форми відзначаються значною стилістичною різноманітністю, проте характерні для так званого цегляного стилю доби пізнього історизму з властивим йому вільним використанням та поєднанням форм і деталей різних історичних стилів. Віконні перемички першого та другого поверхів – лучкові та стрілчасті, з різноманітними наличниками. Лопатки першого поверху рустовані, частково рустовані й фасадні площини другого поверху. В оформленні фасадів застосовано зубчасті карнизи, аркатуру, поребрик.
Дерев’яний третій поверх має стрілчасті вікна з різьбленими наличниками. Стіни ошальовані дошками горизонтально, з накладними декоративними пілястрами. Карнизи пишно прикрашені наскрізним різьбленням. Усе це створює ефектну світлотінь на чоловому та західному фасадах. Фасади мають виразне кольорове вирішення: тло первісно нетинькованих стін – світло-жовте, деталі білі, дерев’яні надбудови коричневі, залізні дахи – зелені.
Розпланування багатокамерне, близьке до анфіладного. В інтер’єрі частково зберігся первісний декор: дерев’яні сходи, дерев’яна арка в кімнаті з еркером. Збереглися також первісні печі, обличковані білими кахлями, а також віконні рами з арматурою. Стіни в інтер’єрі потиньковані й побілені.
Сьогодні у будинку міститься Народний меморіальний музей двічі Героя Радянського Союзу, маршала бронетанкових військ Павла Семеновича Рибалка – уродженця с. Малий Вистороп.
Будинок управителя цукрозаводу є одним з найвиразніших мистецьких витворів цивільної архітектури «цегляного стилю» доби пізнього історизму на Слобожанщині. Вперше будівлю було обстежено Віктором Вечерським у 1985, й поставлено на державний облік як пам’ятку архітектури й містобудування місцевого значення з охоронним № 72-См. Пам’ятка поступово руйнується.
За матеріалами Віктора Вечерського та ДАСО, ф. 251, оп. 1, спр. 161, арк. 8.
