Розмір: 75,0 х 115,5 см
Полотно, олія
В колекції: надходження до 1937 року
У другій половині ХІХ століття в російському мистецтві поступово зростає популярність пейзажу. Причиною цього стало не лише загальне прагнення суспільства до відтворення «правди життя» на полотні, а й захоплення пленерним живописом, який прийшов із Франції. Саме в цей період в мистецтво приходить талановитий художник-пейзажист Михайло Доливо-Добровольський.
Художник та випускник імператорської Академії мистецтв – Михайло Іванович Доливо-Добровольський (1841-1881) належав до старовинного дворянського роду. Серед його представників були як відомі воєначальники, так і дипломати та вчені. Після закінчення Академії (1866) він багато подорожував, побував на Кавказі, в Україні, деякий час провів в Італії та Франції. У 1874 році, разом з групою молодих російських художників, здійснив поїздку в містечко Вьоль в Нормандії, де під керівництвом відомого пейзажиста Олексія Боголюбова освоював прийоми пленерного живопису.
Останні чотири роки свого короткого життя художник провів в Саратові, де сприяв просуванню живопису до периферійних центрів культури. Місцеві любителі мистецтва охоче купували твори талановитого художника, і в багатьох будинках городян були його роботи. Більшість із них сьогодні прикрашають музеї Пензи, Самари, Саратова, Астрахані, Вольська, а також в ряду українських музеїв та приватних колекцій.
В історію образотворчого мистецтва художник увійшов, як автор романтичних волзьких пейзажів, присвячених величі і красі Великої ріки… Та попри все, серед його робіт є чимало побутових сцен з життя народу, в яких художник «уникав зображати сильні пристрасті», віддаючи перевагу тихому пейзажу і людині, «що живе внутрішнім життям». Саме такими роботами є «Літо» та «Біля трактиру», що зберігаються в Лебединському художньому музеї.
Побутовий жанр та сільські краєвиди були звичними для художника, який жив у провінції та міг точно відтворити повсякденність селянського життя. При цьому, художник жодним чином не ставив за мету відтворення підкресленої убогості села або прикрашання природи: він дивився на село з точки зору романтика. Завдяки такому підходу, його сільські картини наділялися нотками ніжності та щирості.
Ще одна особливість роботи і творчості талановитого художника полягала в тому, що на кожну з його картин можна дивитися довго. І справа навіть не в тому, що люди милувалися ними або шукали прихований сенс. Просто художник робив свої картини багатими на деталі, що помітно в його роботі «Біля трактиру». Там, після тривалого перегляду можна побачити безліч цікавих, незвичайних деталей – сороки, кури, кінь, що виглядає з-за воріт, жінка з дитиною на руках, вивіска трактиру та багато іншого, що змушує посміхнутися. Однак жодна з деталей не випадає із загальної картини. Також жодна з них не розпорошує сюжет твору. Все відбувається навпаки – від кожної знайденої деталі враження від картини посилюється.
У його роботі маленька придорожня таверна стала центром жанрової сценки. Сюжет твору взято з життя. Біля таверни чекають своїх господарів сани, запряжені кіньми. В одних із них – жінка в червоній хустці, що тримає на руках немовля. На маленькому п’ятачку бродять сороки та кури, які з’явилися там не просто так, а заради сіна чи вівса, розсипаного для коней. Обмежений простір переднього плану межує із засніженою дорогою та полем на горизонті. Десь вдалині, по дорозі рухаються сани, запряжені конем, видніються кілька будиночків від довколишнього села. Та задній план не відволікає і не притягає до себе багато уваги. Така постановка фігур на картині підкреслює, що найважливіше відбувається на передньому плані.
Композиція картини не виглядає нав’язливою, навпаки вона природна і зрозуміла всім. М’якість у виконанні, приглушені фарби, складне поєднання сірого, коричневого і білого кольорів додає відчуття тихого і спокійного зимового дня.
Ближче познайомитися з творами Михайла Доливо-Добровольського, а також іншими роботами українських та російських художників другої половини ХІХ століття, можна в Лебединському міському художньому музеї ім. Б.К.Руднєва. Музей знаходиться за адресою: м. Лебедин, пл. Волі, 17, тел. 2-18-81.
Андрій Гєльмінтінов, директор ЛМХМ
