Фотоархів: «Полуботчишина» сорочка

0
148

На фотосвітлині початку ХХ століття – один із перших експонатів Лебединського художнього музею – «Полуботчишина» сорочка («Рубашка супруги Павла Полуботка изъ домашнего холста, вышитая шелком»), що потрапила до музейної колекції із розгромленого маєтку графа Капніста в селі Михайлівка.

До художнього музею, сорочка неодноразово експонувалася на виставках. Ще в 1902 році «Полуботчишина» сорочка була на виставці ХІІ Археологічного З’їзду в м. Харкові (Е.Рединъ. Каталогъ Выставки ХII Археолог. Съезда в Харьковъ. Отделъ Историч. Древностей. Харьковъ, 1902); також в липні-серпні 1918 року вона була серед експонатів «Першої Виставки української старовини» в Лебедині (Каталог 1-ї Виставки Україн. Старовини. Лебедин, 1918, ст. 4-5).

Після закриття Лебединської виставки, сорочка знову повернулася до графських колекцій у Михайлівку. Того ж 1918 року панський дім у Михайлівці,  з усіма зібраними в ньому добірними й дуже цінними колекціями пам’яток мистецтва, пішов димом. Дещо, в тому числі «Полуботчишина» сорочка – не згоріло, а розійшлося по руках.

«Полуботчишиною» сорочкою хтось зацікавився і дістав її в одного з мешканців села Михайлівки; далі вона потрапила до рук С.А. Лобка. Ним, у січні чи лютому 1919 року, вона була доставлена разом з старовинним українським килимом в Лебедин й передана до щойно організованого музею. Тут сорочка була виставлена в кімнаті килимів (пришита до одного з них) і пробула до кінця червня 1919 року, коли під час розгрому музею зникла невідомо куди. На щастя, сорочка завчасу була зафотографована Борисом Руднєвим, а в час Лебединської виставки був складений її докладний опис.

«Пошита сорочка з грубого селянського полотна і підшита на плечах ще грубішою «раднюжкою». Сорочка має одно середнє полотнище ціле (шир. коло 36 см і довж. коло 240 см) з вирізом посередині для голови та прорізом для пазухи. До цього середнього, складеного удвоє полотнища нижче рукавів з обох боків дотачено ще по одному боковому полотнищі. Ззаду в нижній частині, між середнім та боковими полотнищами, вставлено по одному вузькому клину. Ніякого коміра нема. Рукав зшито з одного широкого полотнища, спереду знизу до нього додано клин. В нижніх внутрішніх кутах рукавів вшито по ластиці. Сорочка крім кольорових нашивок має ще багаті прикраси з вишиванок. Шитво виконане шерстю та шовком…».

На початку ХХ століття була виготовлена копія «Полуботчишиної» сорочки, що сьогодні зберігається в Полтавському обласному краєзнавчому музеї. Оригінал сорочки, з моменту її викрадення із Лебединського художнього музею в 1919 році, жодного разу не потрапляв до поля зору істориків чи музейників. «Полуботчишина» сорочка також була предметом дослідження відомого історика та мистецтвознавця Стефана Таранушенка. Його матеріали по цій темі були опубліковані у 1929 році.

Андрій Гєльмінтінов, директор ЛМХМ (за матеріалами С.Таранушенка)

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

Войти с помощью: 
Будь ласка, введіть ваш коментар!
Будь ласка, введіть ваше ім'я тут