Наша історія: будинок українського композитора Олександра Стеблянка

0
1047

У глибині двору, по вул. О.Чапаєва, 19 – знаходиться руїна згорівшого ще у 2000-х роках одноповерхового дерев’яного будинку з цегляним фундаментом, що належав родині Стеблянків. Колись будинок мав 2 окремі ходи, 6 кімнат та площу у 102 кв.м. Дах було вкрито жерстю. Споруджений він ще у ХІХ ст., автор проєкту (будівельник) – невідомий.

Саме у цьому будинку народився, провів дитячі роки та епізодично проживав у роки  юності та під час Другої світової війни – Олександр Іванович Стеблянко (1896-1977) – відомий український композитор, етнограф, фольклорист і педагог.

У той час родина  Стеблянків складалася з 9 осіб: батько, мати, 4 брати і 3 сестри. Батько Іван був селянином, займався хліборобством та не складними промислами. Мати – Настасія Іванівна – була розумною, грамотною жінкою, й всім дітям дала початкову освіту. Із семи дітей шестеро згодом одержали вищу освіту і зайняли почесні місця в тодішньому суспільстві. Олександр був найстаршим. З дитинства він тягнувся до освіти. Спочатку навчався в церковно-парафіянській школі, а потім – у Лебединському початковому училищі. Одночасно співав у різних хорах – церковних, шкільних, самодіяльних. Перші знання з музики і вміння грати на музичних інструментах він одержав від викладача співів і регента церковного хору Лебединського Успенського собору О.Пінчука. До 1914 Олександр працював по батьківському господарству.

Фото: 2021

В роки Першої світової війни (1914-18) Олександр Стеблянко навчався у Старобільській учительській семінарії. Під час навчання був мобілізований до війська, і навіть, побував на фронті. Після закінчення навчання в семінарії, працював вчителем у школах Лебединського повіту (сс. Червлене і Малий Вистороп). З 1921 по 1926 навчався на теоретичному факультеті по класу теорії та композиції у заслуженого професора Семена Богатирьова у Харківському музично-драматичному інституті. Одночасно з навчанням працював, майже безкоштовно, у різних закладах Харкова на посадах, пов’язаних  з музикою. До 1926, під час канікул допомагав батькові по господарству і одночасно збирав народні пісні. На Лебединщині він записав більше 300 народних пісень. Усього ж у чисельних фольклорних експедиціях Олександр Стеблянко записав 2000 українських народних пісень. У студентські роки він почав композиторську діяльність.

У 1920-30 рр. був вчителем співів у трудшколах, був викладачем теоретичних дисциплін у музичному технікумі, робітфаку та інших місцях м. Харкова. З 1934 по 1941 займав посаду викладача народної творчості і завідувача кабінету музичного фольклору в Харківській державній консерваторії (ХДК).

Під час німецької окупації (з грудна 1941 по лютий 1943) Олександр Стеблянко перебував у Лебедині, де займався по господарству (городництво, заготівля дров у лісі) та викладав теорію музики в дитячій музичній школі. У травні 1943 – березні 1944 перебував в армії (був сапером, воював на фронті під Кривим Рогом, демобілізований у зв’язку з хворобою). У березні – серпні 1944 проживав у Лебедині як інвалід війни, спочатку 2-ї, потім 3-ї групи. Працював по господарству в місцевому колгоспі та деякий час викладав теорію музики в Лебединській музичній школі.

Фото: 2009

Із серпня 1944 до 1 вересня 1945 працював як методист та директор у Харківському обласному Домі народної творчості. Із жовтня 1945 до виходу на пенсію (1962) працював у ХДК як завідувач кабінету музичного фольклору і викладач народної творчості.

Олександр Іванович Стеблянко – автор досліджень «Ладова структура і хроматизм української народної пісні» (1946) та «Виконання народних пісень і ансамблі народних хорів» (1952). В 1947 він був одним із групи композиторів, які створили музику Державного Гімну УРСР – «Живи, Україно, прекрасна і сильна».

24 травня 1996, з нагоди 100-річчя від дня народження Олександра Івановича Стеблянка на будинку була встановлена меморіальна дошка з нержавіючої сталі (0,6 х 0,4 м) з меморіальним написом (автор тексту В.Г. Дудченко).

Меморіальну дошку було виготовлено ще в 1986 гравером Сумського заводу електронних мікроскопів.

Текст, який  був на меморіальній дошці: «У цьому  будинку народився і жив український радянський композитор і етнограф Стеблянко Олександр Іванович 1896-1977». Зліва вгорі – вигравірувані дві квітки бутонами вниз. Через кілька років дошка викрадена. Ще за кілька років, будинок згорів. Руїни заросли чагарником й завалені сміттям.

За даними Лебединського бюро технічної інвентаризації (на 2017 рік), залишки будинку знаходяться у власності нащадків брата О.Стеблянка, які проживають в місті Суми.

За матеріалами:

  1. Пісні Слобідської України: фольклорна збірка. Вип. 2-й: Пісні Лебединщини / Збир. робота, анотація О.І. Стеблянка; Прим., вступ, упоряд. Л. Новикової. – Х., 1998. – С. 202;
  2. Марченко О «Під кроною раїни» // Культура і життя.- 1997. – 5.11.- № 5 (3783).
  3. Мистецтво України: біогр. довід. / Упоряд. А. В. Кудрицький, М. Г. Лабінський; За ред. А. В. Кудрицького. – К., 1997. – С. 560 – 561;
  4. Шульга Ф. Збирач народних перлин / Ф. Шульга // Будівник комунізму. – 1986. – 11 грудня;
  5. Стеблянко Н. Шукач народних пісенних самоцвітів / Н. Стеблянко // Життя Лебединщини. – 1996. – 5 червня.

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

Войти с помощью: 
Будь ласка, введіть ваш коментар!
Будь ласка, введіть ваше ім'я тут