Садиби плачуть: маєток Хрущових у Лифиному

0
2734

Село Лифине (колишній Лихвин) належить до Ворожбянського старостинського округу Лебединської міської ради. Перші документальні свідчення про хутір Лиховщину (Лифівщину, Лифівський) відомі з 1778. Тоді він належав осавулу Алфьорову і тут мешкали 179 його кріпосних. У І пол. ХІХ ст. цей хутір, як посаг дружини, перейшов у власність Хрущова Олександра Дмитровича (1825 р.н.) – громадського діяча ліберального напрямку, члена Харківського губернського комітету «по влаштуванню селянського стану», приятеля Т.Шевченка. Частину своїх кріпаків Хрущов відпустив на волю ще перед 1861.

“Подружжя Хрущових”, сер. ХІХ ст. (із колекції ЛМХМ)

За Хрущова була розбудована панська садиба, що містилася на горі над ставом. Центральною спорудою був великий дерев’ яний садибний будинок. Навпроти нього стояв флігель – типова слобожанська хата на дві половини. На захід містився господарський двір з дерев’ яними службами, коморами, стайнями тощо. На схід від панського будинку по схилу до ставу, спускався фруктовий сад, посеред якого була алея, що вела до дерев’яного мосту, перекинутого через став. У навколишніх вибалках містилися теплиці.

Маєток Хрущових у Лифиному, сучасний вигляд. Фото 2019

На початку 1859 Олександр Хрущов у Петербурзі познайомився з Тарасом Шевченком. 28 травня того ж року вони зустрілися в Москві й наступного дня разом вирушили в Україну. Шлях проліг через Тулу, Орел, Курськ, Суми, Боромлю, Тростянець, Охтирку, Олешню до Лебедина. Тут Тарас Шевченко спинився в будинку братів Залеських, а 6 червня приїхав до Лихвина, де й мешкав до 9 червня. 7 червня він написав тут вірш «Ой на горі ромен цвіте». Мальовнича місцевість дуже сподобалася Шевченку як художнику, тож 7 і 8 червня він намалював тут два краєвиди. Обидва мають однакову назву – «У Лихвині». Усі ці дні поет мешкав не в головному будинку, а у флігелі навпроти нього. Є версія, що у Лихвині Шевченко виконав ще кілька мистецьких праць: два автопортрети, портрети садівника М. Денисенка та дівчини Марії. Крім того, він написав портрет дружини О.Хрущова Наталії Олександрівни, що до 1930 зберігався у Лихвині.

Родина Хрущових мешкала у Лихвині епізодично, а здебільшого – у Німеччині. Маєтком постійно керували орендарі. Значне піднесення Лихвинської економії спостерігалося у 1880-х рр.: навпроти садиби над ставом збудували спиртовий завод (перебудований 1906), за ним – цегельню. Цим започатковано перебудову всього садибного комплексу: 1886 на господарському дворі збудовано муровану двоповерхову казарму для робітників економії.

Одночасно споруджено муровані стайні, млин і комору для збіжжя, внаслідок чого комплекс споруд господарського двору набув архітектурної завершеності. Тоді ж дерев’яний садибний будинок зовні було обкладено цеглою, а на південь від нього збудовано цегляний флігель. 1893 у північно-західному куті парадного двору на краю пагорба збудовано цегляний винний склад.

Винний склад маєтку Хрущових у Лифиному. Фото, 2019

Після жовтневого перевороту 1917 маєток було націоналізовано і в 1921 тут створено одну з перших на Сумщині комун – «Новий світ». Можливо, саме завдяки цьому садибний комплекс не був знищений, як сотні інших.

За радянської доби поселення зазнало значної деградації не лише в соціально-економічному плані, а й у композиційному. Навпроти садиби на місці цегельні влаштовано ферму, а на захід від неї – велике гноєсховище. Все це спотворило ландшафт.

Зруйновано частину будівель садиби. Так, зокрема, зник флігель, у якому мешкав Тарас Шевченко. Проте на тому місці поставлена мурована хата, приблизно така ж за типом і розмірами, у якій зберігся сволок від флігеля. 1964 на фасаді цієї хати встановлено меморіальну дошку в пам’ять про перебування Шевченка, а в самому будинку відкрито музейну кімнату.

Комплекс садиби Хрущових складається з двох просторово відокремлених частин: парадного й господарського дворів. Парадний двір займає вершину пагорба, оточеного глибокими долинами. Тільки з заходу він сполучається з плато, де розташований прямокутний у плані, зорієнтований за сторонами світу господарський двір.

Маєток Хрущових у Лифиному. Фото, 2019

У межах парадного двору розташовані одноповерхові будівлі: зі сходу – головний будинок; навпроти нього, у північно-західному куті двору – винний склад; з півдня – флігель. З заходу біля винного складу міститься історико-меморіальний будинок із музейною кімнатою Т.Шевченка. На схід від головного будинку тягнеться сад з алеєю, орієнтованою на вісь симетрії садового фасаду. За характером архітектурних форм усі будівлі належать до стилістики історизму: головний будинок вирішено в модернізованих формах французького ренесансу; флігель має елементи провінційного класицизму, а винний склад є контамінацією форм неоготики й французького ренесансу.

Головний будинок дерев’яний, на цегляному підмурку, зведений у 1830-х рр. Під південно-східним кутом є підвал, перекритий цегляним склепінням. У 1880-х рр. Зовні будинок обклали цеглою (товщина обличкування в одну цеглину), зробивши водночас надбудови на даху (вежі й люкарни) і надавши пізньокласицистичній будівлі стильових рис французького неоренесансу.

Протягом ХХ ст. будинок зазнав певних втрат: знищено частину декору в інтер’єрі, у т. ч. різьблені двері, кахляні печі й груби, з’явилися додаткові підпори на східній терасі, закладено лоджію на південному фасаді, пробито деякі нові двері та закладено первісні. Але в цілому будинок непогано зберіг архітектурні форми 1880-х рр. Він прямокутний у плані, витягнутий у меридіональному напрямку. На парадний двір виходить чоловим західним фасадом, а східний фасад з терасою і сходами звернений у сад. На кожному фасаді є глибокі лоджії.

Розпланування багатокамерне, первісно було наближеним до анфіладного типу. Входи до будинку влаштовано з усіх чотирьох фасадів. Прикметною рисою є наріжні гранчасті ризаліти. Чоловий і садовий фасади тривісні, симетричні, а бічні фасади – дисиметричні. Центральна вісь чолового фасаду акцентована ґанком, що підтримується чотирма безордерними колонами з перехватами й вінчається наметовим дахом з люкарнами. У фасадному декорі застосовано діамантовий руст, розвинені наличники вікон з прямими й трикутними сандриками. Первісне пофарбування фасадів було двоколірним: рожеве тло з білими деталями.

Винний склад одноповерховий, на підвалі, двокамерний, прямокутний у плані з гранчастими ризалітами на бічних фасадах. Фасади мають цегляний декор у вигляді лопаток, рустованих на кутах, стрільчастих арочок та підкарнизної аркатури. Силует споруди збагачують фронтони й люкарни на даху. Флігель у південно-західному куті парадного двору прямокутний у плані, симетричний, з чотириколонним портиком-ґанком на чоловому фасаді й великими вікнами з лучковими перемичками й різьбленим дерев’яним декором.

Господарський двір. Якщо композиція парадного двору є нерегулярною, наближеною до трикутника, що зумовлено рельєфом місцевості, то господарський двір має строго регулярну побудову. По периметру прямокутника розміщено п’ять споруд, що утворюють єдиний архітектурний комплекс. Найбільшою серед них є вирішена в строгих неороманських архітектурних формах мурована двоповерхова казарма для робітників економії, що займає південно-західний кут. Поряд стоїть комора для збіжжя. Нижній поверх її мурований, а верхній – рублений із бруса. Південний бік двору замикає одноповерхова мурована будівля млина, вирішена в раціоналістичних архітектурних формах «цегляного стилю». Північно-східний кут двору формують дві муровані одноповерхові будівлі стаєнь, поставлені одна до одної під прямим кутом. Східний корпус стоїть на схилі, тому з півночі його підпирають потужні контрфорси. Фасадний декор наближений до неороманського напрямку історизму: застосовано біфорії та трифорії, широкі архівольти тощо. На південь і захід від господарського двору є ще кілька флігелів.

Маєток Хрущових у Лифиному. Фото, 2019

Архітектурно-ландшафтний комплекс садиби Хрущових у с. Лифиному в складі дев’яти споруд є унікальною комплексною пам’яткою архітектури й містобудування.

Віктор Вечерський, за матеріалами

  1. ЦДІАК, ф. 1709, спр. 1053, арк. 88; ф. 1710, спр. 1314, арк. 87.
  2. Краснокутська В.А. Увічнення пам’яті Т.Г. Шевченка на Сумщині / В.А. Краснокутська // Шевченко і Сумщина : тези доповідей і повідомлень. – Суми, 1989. – С. 28.
  3. Шевченківський словник. – К., 1977. – Т. 2. – С. 327.
  4. Дудченко К.М. Лебедин: історико-краєзнавчий нарис / К.М. Дудченко, В.Е. Тичина. – Х., 1974. – С. 10.
  5. Сапухін П. Перебування Т.Г. Шевченка на Сумщині / П. Сапухін. – Суми, 1965. – С. 18-19.
  6. До 100-річчя з дня смерті Т.Г. Шевченка: (Літературно-краєзнавчі методичні матеріали). – Суми, 1961.
  7. Косарик К.Д. Життя і діяльність Т. Шевченка / К.Д. Косарик. – К., 1955. – С. 203.
  8. З історії Лебединщини. Вип. 4-й. Шевченко і наш край. – Лебедин, 1994. – С. 8-13.

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

Войти с помощью: 
Будь ласка, введіть ваш коментар!
Будь ласка, введіть ваше ім'я тут