Лебедин на полотні: за віконцем – осінь

0
580

Місто, якого вже не має, ще лишається на полотнах талановитого місцевого художника Дмитра Ледньова. На них вулиці та архітектурні будови старого Лебедина, романтика відновлення народного господарства та будівництво промислових об’єктів. Пам’ять про ці події ще живе у спогадах старожилів… Та на картинах майстра, вони оживають й дарують відчуття радості, світла та вічності. Тепла енергетика полотен Ледньова дозволяє нам відпочити від сірих буднів.

У своїх роботах художник передавав враження від Лебедина, куди він потрапив після закінчення Одеського художнього училища ім. М.Грекова, у 1950 році. В них: відображення стану природи, радість оновленого життя, енергія, оптимізм та сила волі майстра.

Дмитро Ледньов завжди шукав красу в простих, звичайних пейзажах. Його картини були пройняті любов’ю до знайомих місць. З-під пензля художника виходять на вигляд звичні, але милі серцю і душі, куточки Лебедина, серед яких і міський краєвид «За віконцем – осінь» (1986).

На полотні – фрагмент одноповерхової забудови площі Волі на фоні багатоквартирних будинків колишньої вулиці Леніна (нині – Т.Шевченка). Будівельні крани на задньому фоні передають глядачеві потужний пульс того часу, ентузіазм працівників та грандіозний масштаб перетворень в житті міста. При цьому, ми можемо спостерігати передачу не лише промислово-будівельного ритму, а й творчого духу, що відтворений в характерній для Ледньова живописній техніці.

Дмитро Ледньов «За віконцем – осінь» (1986)

Особливістю міського краєвиду є повна відсутність людей або транспорту. Вони, ніби загубилися на фоні будівель та трудових досягнень. Таке рішення художника привносить на полотно відчуття деякої порожнечі, що лише підсилюється осінньою атмосферою та особливою палітрою фарб.

У своїй роботі «За віконцем – осінь» Ледньов дотримувався реалістичного стилю, ретельно виписуючи деталі кожного об’єкту, яких так багато на полотні. Всі лінії, що обмежують розміри будівель, дерев, огорожі, художник створив контрастом відтінків, не використовуючи при цьому переходів в колірному рішенні або якихось пом’якшуючих деталей. Контрасту в роботу також додає чисте біло-блакитне небо, яке сприймається, як протиставляється буденності людських починань.

Картини Ледньова, що представляли індустріальний пейзаж, в післявоєнний період користувалися попитом з боку так званого «корпоративного» сектора Лебедина. Цей вид живопису був близький і до трудящих мас, які сприймали його як зрозумілий, доступний, передовий. Для таких полотен не були потрібні додаткові роз’яснення та лекції. Все було виконано не тільки в високохудожньому стилі, але і мало виховно-пропагандистську функцію, налаштовуючи глядача на творчий лад.

Картина «За віконцем – осінь» (1986) подарована автором художньому музею у 1989 році.

Андрій Гєльмінтінов, директор ЛМХМ

Про автора: Дмитро Ледньов (19.02.1922 р. с. Реброво, Костромської області, Росія – 23.10.2009, с. Хотінь Сумського району, Сумської області) – колишній директор Лебединського художнього музею, художник, поет, педагог. Ледньов – ціла епоха в розвитку культури нашого міста і району.

Дмитро Якович рано став сиротою: втратив матір у 5-річному віці, а батька – у 10-річному. Виховувався в дитячій школі-колонії «Красные Зори» поблизу Ленінграду (Санкт-Петербург). У 1940 р. закінчив історико-архівний технікум, а 1942 р. – Подольське піхотне училище. В роки війни  воював на Західному та Брянському фронтах. Кавалер орденів Червоної Зірки та Вітчизняної війни 1-го ступеня.

В 1945-50 рр. Ледньов навчався в Одеському художньому училищі ім. М.Грекова, після закінчення якого прибув на роботу до м. Лебедина. Спочатку працював науковим співробітником Лебединського державного художнього музею, потім завідувачем Лебединської філії Сумського державного обласного художнього музею (1965-1976).

Дмитро Якович зробив значний внесок у розвиток музею та поповнення його колекції. В 1969-72 завдяки його старанням вдалося  прибудувати  нові  приміщення до будинку музею, в результаті чого з’явилися дві кімнати фондосховища, а експозиційна площа збільшилася в 1,5 рази. Керував гуртком юних художників у районному Будинку піонерів, викладав малювання у школах міста, в Лебединському педагогічному училищі ім. А.С.Макаренка, у дитячій художній школі. Був одним із організаторів і активним членом літературного об’єднання при редакції районної газети.

Кожна його робота, чи то живописна, чи графічна – вражає композиційною довершеністю. В них: відображення стану природи, ніжна українська пісня, радість оновленого життя, енергія, оптимізм та сила волі майстра.

Ледньов – учасник багатьох місцевих та обласних виставок. У 1987 р. в Лебединському художньому музеї експонувалась його персональна виставка, де було представлено 115 живописних та графічних робіт. Після виставки він подарував музею одразу 20 своїх творів. Вони являються окрасою, як виставок, так і постійної експозиції.

В кінці свого життєвого й творчого шляху Дмитро Якович видав поетичну збірку «Идут года. Стихи разных лет».

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

Войти с помощью: 
Будь ласка, введіть ваш коментар!
Будь ласка, введіть ваше ім'я тут