Земля Сумщини освячена слідами великого сина українського народу, поета, художника Т.Г.Шевченка (1814-1861). Наш край поет добре знав, не раз його відвідував, тут мав щирих друзів і знайомих, знаходив творчу наснагу. Ці подорожі широко відтворені в його літературній і мистецькій творчості.
Саме в ці червневі дні 1859 року Шевченко гостював на Лебединщині. Після довгого оренбурзького заслання він отримав дозвіл відвідати Україну. Це була його третя подорож на Україну. По дорозі з Петербурга в Москву він познайомився з Д.О. Хрущовим (1825-1873) —ліберальним поміщиком, титулярним радником, депутатом дворянства Сумського повіту, членом Харківського губернського комітету з влаштування селянського стану. Шевченко справив на Хрущова таке сильне враження, що той запропонував йому заїхати на відпочинок до маєтку дружини – Наталії Олександрівни Хрущової – на хутір Лихвин Лебединського повіту. 5 червня 1859 року поет прибув до Лихвиного.
В експозиції художного музею зберігається акварельна робота невідомого художника ХІХ ст. «Подружжя Хрущових». Саме ця пара приймала в себе Тараса Григоровича. На згадку про перебування у Лихвині, Наталії Хрущовій, господині маєтку, Кобзар подарував рукопис свого вірша «Садок вишневий коло хати» з дарчим написом і два офорти – «Приятелі» та «Ліс».
На другий день Шевченко приїхав у Лебедин на гостину до братів Олексія Михайловича (титулярний радник) та Максима Михайловича (священник) Залеських, щирих шанувальників таланту поета. Будинок, де зупинявся поет, зберігся до наших днів. З 1956 року там встановлено меморіальну дошку з написом «В цьому будинку в 1859 році проживав великий поет революціонер-демократ Т.Г.Шевченко».
Лебединські друзі, серед яких були брати Залеські, лікар Пилип Одарченко, художник Отто Максимович Цеге фон Мантейфель, який написав картину «Поміщицький дворик» з садибою братів Залеських, сердечно приймали Тараса Григоровича. На його честь вони влаштували традиційну українську «кашу», яку варили на хуторі Нови (тепер Старонове), на березі Псла. Тоді тут Тарас Григорович подарував на спогад своїм знайомим офорти і малюнки. Зберігся офорт «Приятелі» за живописним твором І. Соколова з власноручним написом: «Варенушному архимайстрові А.М. Залеському на память 6 іюня на Нови Т. Шевченко», а іншим друзям залишив етюд «Варенушні приятелі».
Мальовнича місцевість дуже сподобалася Шевченку як художнику, тож 7 і 8 червня він написав два графічні краєвиди з однаковою назвою – «У Лихвині», ці твори нині зберігаються в Державному музеї Т.Г. Шевченка в Києві, а також етюд «Дуб». Ці пейзажі, мальовані пером, тушшю та олівцем, свідчать про великі можливості, які має в собі цей простий матеріал під рукою вправного майстра.
Сьомого червня Кобзар написав вірша «Ой по горі роман цвіте»
«Ой по горі роман цвіте,
Долиною козак іде
Та у журби питається:
Де та доля пишається? …» (Лихвин, 7 іюня 1859).
У вірші мрія автора про одруження, про щасливе сімейне життя в Україні. Цей вірш згодом став народною піснею.
Майже тиждень (5 — 9 червня) пробув Тарас Григорович на Лебединщині. І кожен день був сповнений для нього враженнями і новизною. Та як би добре не було серед лебединських шанувальників, він змушений був вирушати в дорогу, оскільки дозвіл на перебування в Україні був тільки на п’ять місяців. Не пізніше 9 червня 1859 року Шевченко залишив Лебединщину.
Алла Подвезько, старший науковий співробітник ЛМХМ
______________________________________________________________
Підтримати Лебединський міський художній музей можна:
– через сервіс міжнародної електронної платіжної системи PayPal – lebedyn.com.ua@gmail.com
– та краудфандинговий майданчик PATREON – https://www.patreon.com/LebedynArtMuseum
Будемо надзвичайно вдячні, навіть за найменшу допомогу!
