Сьогодні у Лебединському художньому музеї відзначають 143-тю річницю від дня народження видатного майстра живопису та одного із найяскравіших представників українського модерну – харківського художника Євгена Андрійовича Агафонова (29.01.1879 Харків – 12.06.1955 Ансонія, США). Агафонов належав до числа тих митців, чиї роботи й нині продовжують привертати увагу не лише своєю самобутністю, а й певним колом тем та образів. Його творчість багатогранна та різнопланова, як і він сам.
Серед великої кількості пейзажів, натюрмортів, графічних творів з використанням українських народних мотивів, у Агафонова є два портрети його друга та соратника Бориса Руднєва – засновника Лебединського художнього музею («Біля роялю», поч. ХХ ст. та «Портрет Б.К.Руднєва/Осінні рефлекси», 1904). Обидва портрети виконані в дусі епохи, динамічними і бентежними. Художник доклав максимум зусиль, щоб зображення Руднєва стали віддзеркаленням не лише зовнішності, а й глибоких філософських поглядів мудрої людини та справжнього товариша.
Сьогодні «Портрет Б.К.Руднєва/Осінні рефлекси» (1904) експонується у вестибюлі художнього музею й зустрічає усіх відвідувачів.
До речі, цей портрет написано не випадково – Руднєв дійсно дуже багато значив для Агафонова. Особливо вони зблизилися після повернення Агафонова із Петербургу, де той навчався в Академії Мистецтв. Руднєв став частим гостем мистецької студії «Голубая лилия», задуманої Агафоновим як творча спілка та навчальний заклад. Їх спілкування в студії багато в чому вплинуло і на самого Руднєва. В результаті, інженер за освітою, Руднєв все своє життя присвятив мистецтву, ставши в 1918 році засновником Лебединського музею.
Євген Агафонов та Борис Руднєв, поч. ХХ ст. (фототека ЛМХМ)
За характером свого дарування Агафонов був ліриком і це добре видно на портреті Бориса Руднєва. Портрет вирізняється композиційним лаконізмом, властивим всім портретам цього періоду. Особливий ефект злиття зображеної фігури з фоном доводить, що на початку ХХ століття Агафонов враховував художні принципи сучасних йому напрямків. Темні, приглушені тони покликані передати відчуття глибокого прихованого, і зовні ніяк не помітного – драматизму. Таким був Руднєв і в житті: небагатослівний, закритий для сторонніх.
Агафонов Є.А., поч. ХХ ст. (фототека ЛМХМ)
У зображенні впевнено передані риси зовнішності портретованого. З максимальною детальністю автор зобразив риси обличчя: замислене, розумне, що немов застигло у спокої, відтворене у вохристо-рожевих неяскравих тонах. Митець гостро сприймає індивідуальні особливості моделі, багатий внутрішній світ та інтелігентність.
Агафонов зобразив Руднєва у складній позі, розгорнувши фігуру у три чверті обороту. Положення рук вказує, як на замкнутість і закритість моделі, так і на мрійливо-задумливий стан портретованого. В образі Руднєва більше офіційної стриманості та побутової приземленості. Живопис з м’якими напівтонами створює враження камерного затишку та меланхолійності. Погляд Руднєва спрямований кудись за межі рамки полотна.
Руднєв Б.К. (перший зліва) Агафонов Є.А. (третій зліва), поч. ХХ ст. (фототека ЛМХМ)
Техніка написання портрету викликає захоплення. Те, з якою навмисною недбалістю написаний фон та одяг Руднєва, яскраво контрастує з вражаючою чіткістю в відображенні рис обличчя. Агафонов сміливо грає на контрастах, залучаючи глядача до особистості портретованого.
