Можливо, для когось це буде новиною, але перші 19 років свого існування, Лебединський міський художній музей мав дещо іншу назву, а саме: «Лебединський художньо-історичний музей імені Т.Г.Шевченка». І в цій назві, частина «імені Т.Г.Шевченка» була не просто даниною загальному тренду, щодо вшанування пам’яті Великого Кобзаря, а й мала доволі практичний аспект. Адже в музейній колекції зберігалося 3 живописні роботи, що були виконані Тарасом Шевченком.
Зокрема, в музеї знаходилася виконана Тарасом Шевченком копія «Портрету князя Рєпніна» (розмір 63х50 см, полотно, олія) роботи Йозефа Горнунга (1841). Портрет написаний Шевченком у період між 16 жовтня 1843 та 9 січня 1844 року, на замовлення Григорія Тарновського й Олексія Капніста.
Вказаний портрет, вочевидь, потрапив до Лебедина із маєтку графа Капніста в селі Михайлівка, де з 1857 до 1910 року жив граф Василь Олексійович Капніст, що був одружений на Варварі Василівні, уродженій княжні Рєпніній, онуці Миколи Григоровича Рєпніна, зображеного на портреті.
Детальніше про цей портрет ми писали у 2018 році.
Серед інших робіт Тараса Шевченка, що зберігалися в Лебедині, слід назвати «Портрет селянина в селі Ворожба» (розмір 62х48 см, полотно, олія) та «Портрет невідомого» (розмір 58х47 см, полотно, олія). Остання робота була сильно пошкоджена, і до реставрації підтвердити авторство Т.Шевченка було складно.
Фото «Портрету селянина в селі Ворожба», виконав у 1925 році відомий мистецтвознавець Стефан Таранушенко (джерело фото – http://www.otkudarodom.ua/ru/lebedin#slide-1-field_gallery-782).
Нажаль, пробули вказані роботи в Лебединському музеї недовго. Вже 28 жовтня 1935 року до музею прибуло розпорядження завідуючого музейним відділом Народного Комісаріату освіти, у відповідності до якого (за директивою ЦК КП/б/У) всі матеріали Т.Г. Шевченка повинні концентруватися в Інституті імені Т.Г. Шевченка (нині – Національний музей Тараса Шевченка). 20 грудня 1935 року в музей надійшло доручення невідкладно видати всі твори Т.Шевченка представникам Інституту імені Т.Г. Шевченка, що і було одразу виконано.
У вигляді компенсації за твори Тараса Шевченка, музей тоді отримав кілька робіт радянських художників.
«Надсилаючи копію акту на звороті цього музейного сектору Н.К.П. представник Лебединського музею в особі Руднєва та представник галереї картин Т.Г. Шевченка т. Раєвський вважають за потрібне довести до відома музейного відділу НКО про майже цілковиту відсутність в приміщенні Лебединського музею матеріалів, що характеризують сучасне радянське мистецтво, і тому вирішили поставить питання перед музейним сектором НКО про виділення для Лебединського музею кількох картин радянських художників».
Віддавши 3 роботи Т.Г. Шевченка, вже за рік музей втратив і приставку «імені Т.Г.Шевченка» у своїй назві, і в 1937 році був перейменований на Лебединський державний художній музей.
…на жаль, роботи Шевченка не єдина втрата лебединського музею. Виїмки творів мистецтва, а також предметів історії продовжувалися ще понад 20 років. І разом із живописними творами Тараса Шевченка, Лебединський художній музей втратив: Ван Гойена роботи голландських та фламандських майстрів XVIII століття, французький та німецький живопис ХІХ століття, а також роботи Філіпа Малявіна Володимира Маковського, Карла Брюллова та багатьох інших майстрів.
Андрій Гєльмінтінов, директор ЛМХМ
______________________________________________________________
Підтримати Лебединський міський художній музей можна:
– через сервіс міжнародної електронної платіжної системи PayPal – lebedyn.com.ua@gmail.com
– та краудфандинговий майданчик PATREON – https://www.patreon.com/LebedynArtMuseum
Будемо надзвичайно вдячні, навіть за найменшу допомогу!