Лебединський художній музей – це не лише приміщення, де зберігаються, досліджуються чи експонуються твори мистецтва, а й місце, де живе історія міста Лебедина, Сумщини та Слобожанщини. З’явився музей у Лебедині понад 100 років тому, завдяки ентузіасту, а згодом – першому директору музею – Борису Кузьмичу Руднєву (1879 – 1944). Про життя та музеєтворчу роботу Руднєва написано чимало цікавих публікацій, але ми ще надзвичайно мало знаємо про його родину, членів сім’ї та їхню подальшу долю.
Як відомо, у Руднєва була донька Алла, яку він дуже любив. Саме про неї й піде мова сьогодні.
Ювеналій Голод (нар. 1941) – ветеран музейної справи, що пропрацював у художньому музеї 46 років, добре знав Аллу Борисівну, багато років спілкувався з нею. Тож дізнаємось про цю людину з його слів.
«Алла Борисівна Руднєва народилась 12 липня 1927 року в Лебедині. Сім’я мешкала на вул. Зарудка у просторому будинку. Батько — Борис Руднєв, як відомо, працював директором музею, був високоосвіченою, інтелігентною людиною. Мама — Ангеліна, домогосподарка, доглядала за домашніми тваринами (у них була корова, свинка), обробляла город.
Алла з дитинства «спілкувалась» з творами мистецтва, оскільки нерідко бігала до батька на роботу. Дівчинка виростала допитливою і товариською.
Коли почалася війна (1941-1945), Аллі виповнилося 14 років. У тяжкі часи німецької окупації дівчина допомагала батькові зберігати колекцію музею, офіційно була оформлена працівницею. У «Щоденнику окупації», який Руднєв вів у ті страшні роки відзначено : «15.03.43 г… В Музей заходило много немцев, был даже граф (генерал). Он спросил имею ли я заместителя, ввиду моих преклонных лет. Я ответил, что имею ввиду дочь, что он и одобрил» або «18.03. 43 г. Вчера Алла работала в Музее. Заходил к новому бургомистру, а также подал список служащих Музея, куда включил Аллу…»
Нерідко дівчині доводилось разом з батьком ховати експонати від німців та мародерів, чергувати в музеї.
Після смерті батька, Алла Борисівна взяла на себе відповідальність і була директоркою музею з грудня 1944 по березень 1945 р.
Після війни дівчина вступила до Сумського музичного училища, а пізніше закінчила Харківський педагогічний інститут ім. Г. Сковороди. У «Щоденнику» Б. Руднєва є звернення до доньки: «Аллочка! Ты просила сегодня дать совет относительно специальности… Обязательно закончи 10 классов и за это время не бросай музыки. Добейся за это время больших успехов как в технике, так и в законченности отдельных номеров, чтобы у тебя был свой репертуар». Як бачимо, донька виконала заповіт свого батька.
З 1958 по 1983 р. викладала музику в Лебединському педагогічному училищі.
У 50-х роках ХХ ст. у Лебедині була створена музична джазова група, активною учасницею якої була й Алла Борисівна. Вона була високоосвіченою людиною, яка цікавилась не тільки музикою та мистецтвом, а й історією, поезією, шахами. Навіть мала титул чемпіонки Лебединщини серед жінок у грі з шахів. В останні роки свого життя із великим задоволенням грала у шахи з Ювеналієм Володимирович, який по сусідству, у вільний час, заходив до неї.
Алла Борисівна в різні роки подарувала музею дванадцять художніх творів. Безумовно, окрасою музейної експозиції є два живописні портрети Бориса Кузьмича Руднєва «Біля роялю», поч. ХХ ст. та «Портрет Б.К.Руднєва. Осінні рефлекси», 1904, у виконанні його товариша, харківського художника Євгена Агафонова (1879-1955). Також дуже цінні мініатюрні роботи самого Бориса Руднєва та невеличкі графічні портрети чесько -українського художника Ладислава Тракала (1873 — 1951 ).
Востаннє Алла Борисівна відвідала художній музей у листопаді 1988 року, саме тоді відзначали 80-річчя його заснування. Вона із задоволенням виступала перед публікою, розповідала про свого батька, про свою роботу в музеї в тяжкі роки фашистської окупації.
Останні роки свого життя вона мешкала на третьому поверсі, в однокімнатній квартирі на вул. Першогвардійській. Відійшла у вічність 21 грудні 2004 року.
Алла Подвезько, старший науковий співробітник ЛМХМ
