Фотоархів: дерев’яна Воскресенська церква в Лебедині

0
1134

У серпні 2020 року сайт «Радіо Свобода» опублікував статтю «У 1930-х роках вчені України рятували храми від забуття та радянського знищення (унікальні фото)», проілюстровану архівними світлинами церков, синагог, костелів та інших унікальних пам’яткок, які пізніше були знищені. Серед них: рідкісна світлина дерев’яної Воскресенської церкви в Лебедині, зроблена Стефаном Таранушенком у 1913 році.

…за підрахунками відомого науковця Віктора Вечерського, з-понад 170 церков, описаних чи згаданих як існуючі в 1930-х роках у дослідженні Стефана Таранушенка, зараз збереглися тільки 16, серед них – Воскресенський храм.

Церква не була знищена тільки випадково. В 1937–1939 роках половину Воскресенської церкви розібрали, а матеріал використали для спорудження свинарника в місцевому колгоспі. Та, храм частково вцілів тільки тому, що під час руйнування чоловік, котрий збивав хрест з центральної бані, привселюдно впав і вбився. Люди злякалися і припинили руйнування.

З історії Воскресенської церкви: перша Воскресенська церква була збудована у слободі Кобижча в 1676. Простояла вона до 1788 року (інша версія – 1783-1788 рр.). Після того, як в 1788 був закритий монастир Михайлівська пустинь, місцеві поміщики А.Г. Іваненко та І.С. Миклашевський віддали одну з монастирських церков – церкву «Введення Богоматері у храм» із трапезною, на відбудову знищеної вогнем Воскресенської церкви в Лебедині. Будівництво її велося артіллю місцевих майстрів й завершилось в 1789, значною мірою, завдяки старанням священика Григорія Шкурського.

Нову дерев’яну церкву поставили на місці згорівшої. Первісно церква була тризубною, триверхою, з двозаломними верхами та окремо розташованою дзвіницею. У 1867, церкву було перебудовано за проектом, затвердженим у 1865. Під неї частково підвели цегляний підмурок, влаштували північний і південний бічні вівтарі зі світловими верхами. У північному вівтарі містився престол в ім’я Преображіння Господнього, у південному – Св. Василя Великого. Обабіч головного вівтаря прибудували масивні прямокутні в плані жертовник і дияконник. До бабинця прибудували притвор із високою двоярусною дзвіницею, увінчаною шатром. Таким чином церква стала хрещатою в плані та п’ятиверхою. У 1906, церковне подвір’я оточили мурованою огорожею із залізною граткою ковальської роботи.

Складена церква із соснового брусу. Під центральним зрубом частково збереглися дубові стояни. Зруби зведені у 1867 – на цегляних підмурках. Первісним є центральний восьмигранний зруб (у плані – квадрат зі зрізаними кутами) та п’ятистінний вівтар. Їх вінчали двозламні верхи. Зараз стеля вівтаря зашита дошками, тож світловий восьмерик є лише над центральним зрубом.

Первісно центральний верх мав два світлові восьмерики, був високим і мав стрункі пропорції. Проте, під час перебудови 1867, верхній світловий восьмерик розібрали, влаштувавши замість нього маленький глухий ліхтарик з цибулястою маківкою. При цьому змінився обрис бані, яка не зважаючи на пружну форму, стала непропорційно масивною.

Добудовувалася церква також у 1880 роках. В 1881 з церквою була  з’єднана дзвіниця. В церковній метриці читаємо: «На место погорелой вновь построена Воскресенская церковь при священнике Григории Шкурском. Оная Воскресенская церковь построена деревянная при ней колокольня особо срубленная деревянная». Збудована церква в 1789 році «тщанием прихожан» і «старанием священника Григория Шкурского». В документі Сумського обласного архіву читаємо, що церква спочатку була однопрестольна, «деревянная, в трех гла­вах, в одном престоле, главы покрыты белым железом, окрашены зеленою краскою, окон больших і малых 24, дверей четыре, колокольня деревянная, особо от церкви построенная в одну гла­ву». В рапорті єпископа Слобідсько-Українського і Харківсько­го в 1816 році про неї сказано: «крепкая, под новой крышей».

Під час  німецької окупації, наприкінці 1941, парафіяни відремонтували храм, виготовили новий іконостас і розпочали  богослужіння. Продовжувалась Божа служба і після війни. В 1960-х роках церкву знову закривали, і тільки завдяки наполегливості парафіян її вдалося зберегти від цілковитого зруйнування, визнавши пам’яткою архітектури.

Воскресенська церква у місті Лебедині – характерний і на сьогодні унікальний витвір останнього етапу розвитку Слобожанської школи народної дерев’яної архітектури.

Художній музей, за матеріалами:

  1. Ткаченко Б. «Лебедія: Історичні нариси в 2-х книгах». Книга 1.- Суми: видавництво «Слобожанщина», 2000.- С. 254-259.
  2. Филарет (Д.Г.Гумилевский) «Историко-статистическое описание Харьковской епархии в 3-х томах», т.2, Харьковский частный музей городской усадьбы, 2005.- С. 112;
  3. Голод Ю.: «Найдавніша, дерев’яна, Воскресенська» // «Життя Лебединщини», 2000, 7. VI
  4. «У 1930-х роках вчені України рятували храми від забуття та радянського знищення (унікальні фото)». Електронний ресурс – https://www.radiosvoboda.org/ [Точка доступу – https://www.radiosvoboda.org/a/yak-u-1930-x-rokah-vcheni-riatuvaly-hramy-vid-zabuttia-ta-radianskogo-znyshennia/30782499.html?fbclid=IwAR2PJnyeHYmO5JXEevko71Kqz2fquWX47OdT9xSI5iSR6zDwIUYucgLb8_U]

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

Войти с помощью: 
Будь ласка, введіть ваш коментар!
Будь ласка, введіть ваше ім'я тут