Історія Лебедина в датах і фактах (ХVІІ – сер. ХІХ ст.)

0
5238

(за матеріалами Ю.В.Голода)

1652 – заснування міста Лебедина на річці Вільшанка. Першим отаманом-осавулом, тобто предводителем загону черкас, які поселилися на місці сучасного Лебедина, був Коваленко – переселенець з правобережної України. Назву заснованої слободи було запозичено від розташованого поблизу однойменного озера.

Осінь 1658 – Лебедин увійшов в козачий реєстр під назвою «Лєбяже місто» (Б.Руднєв. Лебедин. Г-та «Соціалістичне життя», вересень 1936, №130). Лебедин став сотенним містечком Сумського полку. В ньому налічувалося близько 300 козаків-черкасів.

2 грудня 1659 – перший історичний документ, який свідчить про існування Лебедина – інструкція сумської міської ратуші отамана Герасима Кондратьєва – Матвію Івановичу, сину Миклашевському, де зазначається не тільки Лебедин, а й Лебединський округ (О.Білик. Нотатки з історії Лебедина. Г-та «Соціалістичне життя», 17.03.1957, №33).

1660 – по реєстру «Разборних книг», у фортеці Лебедині проживало: 861 козак, 42 відставних козаків, 352 міщанина та 224 пашенних мужиків. Всього 1479 осіб чоловічої статі.

1666 – Лебедин зазнав облоги з боку військ Івана Брюховецького (О.Білик. Нотатки з історії Лебедина. Г-та «Соціалістичне життя», 17.03.1957, №33). Лебединські черкаси дуже постраждали за свою вірність царю.

1668 – лебединці витримали облогу кримських татар і військ гетьмана Дорошенка.

1675 – московський цар Олексій Михайлович, за вірну службу, дав Гадяцькому  полковнику  Самойловичу землю біля Лебедина,  на річці Псел. Він призвав людей із-за Дніпра заселили цю землю. Так виникло поселення по імені його засновника Михайлівка.

1678 – навколо Лебедина тягнувся дубовий частокіл: 1250 сажнів з 20 вежами,  в 9-ти з них були проїзні ворота, 9 гармат вагою від 11 до 17 пудів, 88 мушкетів і 5 пищаль складали озброєння гарнізону.

1680 – Самойлович захопив покоси лебединських пушкарів: троє лебединців – Микита Карпов з товаришами їздили в Москву з чолобитною царю і землю їм повернули.

1680 – велика пожежа знищила майже весь Лебедин.

14 листопада 1708 – жалувана грамота царя Петра І Павлу Полуботку на маєток, села, сінокоси, лісові та болотні угіддя: «Село Михайловку 1708 году поверено царем Петром Алексеевичем отнятую у племянника Мазепы Обидовского».

25 листопада 1708 – цар Петро І прибув у Лебедин. Тут знаходився до 26 грудня. Його супроводжували гетьман Іван Скоропадський, князь Олександр Меншиков. Проживав цар у будинку сотника Татарчука, який стояв там, де тепер пожежна частина, біля річки Труфанка.

3-4 грудня 1708 – Петро І провів у Лебедині військову нараду.

8 грудня 1708 – гетьман Іван Скоропадський підписав Універсал у Лебедині.

18 грудня 1708 – цар Петро І в Лебедині підписав Указ про організацію губерній. Росія була поділена на 8 губерній.

26 грудня 1708 – Петро І відбув з Лебедина у Суми.

1717 – померла перша дружина Павла Полуботка – Юхимія, донька лебединського священика, племінниця гетьмана Івана Самойловича. Похована в Чернігівському соборі.

3 (14) липня 1722 – помер гетьман Іван Скоропадський в Глухові. Правління прийняв чернігівський полковник Павло Полуботок. На його ім’я була прислана від Синоду грамота, щоб до обрання гетьмана правити йому Малою Росією по правилах малоросійського народу, спільно з генеральною старшиною.

3 серпня 1723 – наказний гетьман Павло Полуботок, генеральний суддя Іван Черниш та генеральний писар Семен С. прибули в Петербург.

10 листопада 1723 – арешт Павла Полуботка в Петербурзі.

18 грудня 1724 – Павло Полуботок помер у в’язниці, в Петропавловській фортеці.

1732 –  за переписом, в Лебедині проживало 4136 осіб чоловічої статі, в т.ч. старшин і полкових козаків, 3022 підпомічника, 150 підсусідків.

1732 – кількість шкіл на Лебединщині: Межиріч – 7, Ворожба – 1, Штепівка – 1, Голубівка – 1, Бишкінь – 1, Михайлівка – 1. Розміщувались вони в хатах на церковних дворах. Одна з лебединських шкіл була при Іллінському храмі.

1755 – в Лебедині в першій сотні було 114 чоловік, в т. ч. 6 старшин, з них два сотника – Іван Красовський та Іван Штепа. В другій сотні – 104 чол, в т.ч. 6 старшин, з них два сотника – поручик Павло Свєталов (?) та Федір Моісеєв.

1761 – перебудована Миколаївська церква в Лебедині.

1765 – маніфестом Катерини ІІ полки в Слобідській Україні були ліквідовані, і в Сумах був створений гусарський полк. Була розпущена й Лебединська сотня. Сотенне місто Лебедин перейменувалося в комісарське містечко Сумської провінції Слобідсько-Української  губернії. Лебединський сотник став комісаром.

1773 – в Лебедині проживало 8020 мешканців, в т. ч. 274 ремісника.

1778 – епідемія чуми в Лебедині.

1780 – Лебедин став повітовим містом Харківського намісництва.

1781 – затверджено герб Лебедина у вигляді щита, у верхній частині якого зображено герб Харкова, а в нижній на золотому полі лебідь, який символізує назву міста.

1782 – Лебедин відвідав Г.С. Сковорода, зупинявся у свого друга Федора Залеського.

1785 – за переписом населення Лебедин мав 8969 жителів, в т. ч. 4046 мешканців чоловічої статі, з них 571 міщанин.

1796 – в Лебедині налічувалось 1507 ремісників.

1797 – Лебедин стає повітовим містом Слобідсько-Української губернії.

1799 – в Лебедині проживало 9115 мешканців.

1802 – в Лебедині проживало 5187 мешканців чоловічої статі, в т. ч. 202 купця, 212 дворян, 83 почесних громадян, 51 служитель культу і понад 3 тис. ремісників і селян. Спокій дворян і почесних громадян охороняв військовий загін чисельністю 972 чол.

1804 – засноване Лебединське повітове училище.

1806 – почало діяти Лебединське повітове училище.

1810 – зникли рештки валу Лебединської фортеці. (О.Білик. Нотатки з історії Лебедина. Г-та «Соціалістичне життя», 17.03.1957, №33).

1823 – торговці Лебедина і сума їх щорічної торгівлі: Михайло Одарченко – 1000 крб., Павло Золотарьов – 500 крб., Осип Макаренко – 200 крб., Семен Євтушенко – 300 крб., Василь Слинко – 300 крб., Дарія Рибалкіна – 200 крб., Катерина Чигринчиха – 100 крб., Дмитро Сергієнко – 400 крб., Мотрона Трищенкова – 200 крб., Іван Глобін – 400 крб., Василь Калюжний – 400 крб., Павло Юрченко – 2005 крб., Пилип Заїкін (трактир) – 500 крб.

1831 – від холери в Лебедині померло 240 чоловік, в Межирічі – 100 чоловік.

24 травня 1870 – в Лебедині відкрито перший на Сумщині пансіонат шляхетних дівчат. В ньому навчалось 19 дівчат. (Матеріали 2-ї Сумської обласної конференції 1994 р.).

24 жовтня 1831 – в Лебедині відкрита лікарня для «інвалідної команди і прочих людей». Лебединським повітовим штаб-лікарем в ній став 39-річний Густав Нірнберг (?), родом з купецької сім’ї.

1835 – Лебедин стає повітовим містом Харківської губернії.

1835 – в Лебедині налічувалося купців 3-ї гільдії – 3, лавок – 46 (в т.ч. трактирів і готелів – 1, погребів з виноградним вином – 1, питейних будинків – 26).

1836 – в Лебедині було підприємств: свічних – 1 (2 чол.), фарбувальних – 6 (18 чол.), селітряних – 1 (40 чол.), шовкових – 1 (3 чол.). Серед мешканців міста 35 кравців, 44 ковалів, 100 чабанів, 108 ткачів.

1837 – в Лебедині проживало 10 тис. жителів.

27 січня 1838 – Харківська лікарняна управа дозволила лебединському повітовому лікарю Пилипу Одарченку відкрити в Лебедині вільну аптеку.

1845 – затверджено (вдруге) план Лебедина: генплан міста розробив губернський землемір С. Дмитрієв (вперше план Лебедина затверджено 1786).

1845 – в Лебединському повітовому училищі налічувалось 99 учнів і 5 вчителів.

1847 – в Лебедині проживало 10731 мешканців, в т.ч. 8277 військових обивателів і 2454 міщан.

1848 – від холери померли в Лебедині – 468 чоловік, в Межирічі – 226 чол.

6 липня 1849 – в Лебедин переїхав поет-романтик Михайло Миколайович Петренко. Працював тут судовим стряпчим (прокурор).

1851 – в Лебединському повіті зібрано 3500 копен льону, 4880 копен конопель, 5600 пудів тютюну, 5000 пудів меду (Лебедин. Збірник архівних документів і матеріалів. Харків 1997.)

1851 – купці 3-ї гільдії в Лебедині: Гільченков Федір Миколайович (бакалійна лавка і винний погріб), Воскобойников Федір Акимович, Гільченков Микола Іванович (бакалійна лавка і постоялий двір), Воскобойников Степан Федорович, Венгеровський Григорій Микитович, Степанков Тимофій Васильович, Калюжний Василь Леонтійович (залізний товар і різний дріб’язок), Кусков Іван Савович, Шебодаєв Всеволод Савович (займались землемірством), Ночвин Степан Петрович (різна промисловість і постоялий двір), Теплична Марія Василівна (бакалійна лавка і винний погріб).

Липень 1852 – велика пожежа в Лебедині, яка почалася при великому вітрі в центрі міста на Охтирській вулиці. Вогонь лютував більше тижня і знищив дві третини будинків міста.

1858 – в Лебедині мешкало 12905 жителів (виписка М.К. Шевченка з журналів лебединських земських повітових зборів).

1858 – в Лебедині при повітовому училищі відкрилася публічна бібліотека.

Успенський собор в Лебедині

5 червня 1859 – Д.О. Хрущов разом з Т.Г. Шевченком прибули у с. Лихвине.

6 червня 1859 – Шевченко на запрошення братів Олексія та Максима Залеських відвідав Лебедин.

9 червня 1859 – брати Залеські організували на честь Шевченка варіння традиційної каші на х. Нові, на березі річки Псел. Шевченко подарував свій офорт «Приятелі» з дарчим написом – один Олексію Михайловичу Залеському, інший – Наталії Олекандрівні Хрущовій (дружині Д.О. Хрущова).

10 червня 1859 – Шевченко виїхав з Лебединщини.

1860 – в Лебедині зусиллям громадськості відкрилась недільна школа з безкоштовним навчанням.

1862 – влада закрила в Лебедині недільну школу.

3 лютого 1865 – Харківська губернська будівельна комісія повідомила Лебединську міську думу про затвердження проекту на будівництво кам’яних лавок у Лебедині.

1864 – в Лебедині розпочалось будівництво двох мостів.

1866 – в Лебедині розібрали тюремний замок на Троїцькій площі – незграбне і напівзруйноване приміщення з проржавілою червоною покрівлею.

Продовження далі…

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

Войти с помощью: 
Будь ласка, введіть ваш коментар!
Будь ласка, введіть ваше ім'я тут