Лебедин на полотні: Квітень

0
500

Лебединський живописець Іван Маліч полюбляв зображувати природу, тому більшість його робіт, саме пейзажі. Працюючи над ними, художник часто відтворював тихі лебединські краєвиди, серед яких – «Квітень», написаний ще у 1973 році.

На картині зображено перехід природи до пори весняного пробудження, після довгих зимових холодів. На першому плані берег озера, порослий травою та молодими деревами поблизу води. На противагу, інший берег, майже весь вкритий густою порослю і деревами, що віддзеркалюються у воді, яка мерехтить в світлі весняного сонця. Вода, наче відтворює ковзаючі по ній промені, що передають їй якусь загадковість і незбагненність. Ці ледь помітні відблиски, немов перегукуються з темно-зеленим відображенням крон дерев, роблячи їх світлішими, надаючи їм сині і блакитні відтінки, та розфарбовуючи воду яскравим колоритом.

Деяке відчуття запустіння і загубленості компенсує невеликий човен, що рухається озером, додаючи динаміки сюжету.

Небо на картині рівного сірого кольору, майже без відтінків і нюансів, лише над деревами вгадуються ледь помітні хмаринки. Картина «Квітень» привертає увагу, зворушливим проникненням в душу, вона передає емоційний стан автора, який наповнив її особливим філософським змістом. Велич водойми, сувора лірика пейзажу відкрили перед автором незвичний вигляд природи.

Маліч, наче милується цим куточком Лебедина. Він не прописує кожну деталь. Мазки його пензля вражають особливим об’ємом і глибиною. Трава і дерева вдалині зливаються в якесь море. Майстерні переходи кольору дозволяють глядачам побачити особливу чарівність природи. Помітити цю тиху красу може далеко не кожен.

Пейзаж «Квітень», написаний олією на картоні, був подарований музею в 1994 році.

Андрій Гєльмінтінов, директор ЛМХМ

Про автора: Маліч Іван Федорович (14 серпня 1939 – 24 січня 2014) народився на хуторі Гончари, що розташований між селами Бишкінь та Куданівка. В Бишкінській семерічній школі його талант помітив вчитель малювання Г.О. Косовський, настанови якого були дуже корисними для обдарованого хлопця.

Та до свого покликання Іван Федорович прийшов не одразу. Після армії він шість років працював на маріупольському металопрокатному заводі. Але мистецтво вабило до себе… Тож, роботу на заводі Маліч проміняв на навчання в Мелітопольському культосвітньому училищі. Бажання удосконалення умінь та техніки малювання, жага до знань привели молодого художника до Московського народного університету ім. Крупської, де він продовжив своє навчання на факультеті живопису та малювання (закінчив у 1969 році).

Та, серцем і душею обдарований митець прикипів до рідного краю. Тож, одразу після навчання Маліч повернувся до Лебедина, де працюючи на педагогічній ниві, проявив себе талановитим вчителем малювання дитячої школи мистецтв.

Іван Маліч  – учасник багатьох місцевих та обласних виставок, перша з яких була в Лебе­динському будинку культури, ще в 1972-му році. Двічі з успіхом художник виставлявся в Лебединському художньому музеї: персональні виставки у 1994 та 2005 роках.

Господь обдарував художника ще й літературним талантам. Іван Маліч видав дві книги автобіографічних нарисів «Дороги, политі кров’ю» та «Жага життя», а також збірку поезій «Думи з рідного краю».

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

Войти с помощью: 
Будь ласка, введіть ваш коментар!
Будь ласка, введіть ваше ім'я тут