“Портрет Софії Миклашевської (1786)

0
287

Розмір: 69,5 х 54,0 см
Полотно, олія
В колекції: надходження до 1937  року

Дивлячись на портрет, ми бачимо жінку з пишною зачіскою, ошатно одягнену по моді середини XVIII століття. Чудово виписана фактура коштовних прикрас і дорогих тканин сукні – білого, жовтого та ніжно-золотавого кольорів. В обличчі спостерігається розум, воля та впевненість у собі. Це Софія Миклашевська – донька Андрія Полуботка (1695-1744) – молодшого сина наказного гетьмана України Павла Полуботка.

З цілої низки історичних свідчень відомо, що народилася Софія Андріївна до 1720 року (ймов. 1717). В 1736 року – вона стала дружиною військового Івана Степановича Миклашевського. В шлюбі у них народилися троє дітей: Іван і Микола Миклашевські та Тетяна (Корбе). Ймовірно, саме на замовлення Івана Івановича Миклашевського – крупного українського поміщика, і був написаний портрет матері у 1786 році (через 14 років після її смерті).

До 1918 року портрет зберігався у Михайлівському маєтку, яким по черзі володіли Полуботки, Миклашевські, Коробовські, Іваненки та Капністи. В числі перших експонатів він потрапив до Лебединського художнього музею, і з того часу не втихають дискусії щодо його авторства.

Авторство портрету приписували різним провінційним майстрам лівобережної України другої половини XVIII століття, в тому числі й ранньому Володимиру Боровиковському (або його учням), який тривалий час жив і працював у Миргороді, що лише в 100 кілометрах від Михайлівки.

Боровиковський чудово володів технікою портретного живопису: особливо це відчувається в дуже тонкій манері моделювання особи зображеного, що також помітно на «Портреті Софії Миклашевської». Фігура легко і невимушено вписана в овал, лінії поєднуються в м’якому ритмі. Боровиковський багато працював у цьому жанрі ще з початку 1780-х років.

Розглядаючи уважніше портрет Софії Миклашевської, ми бачимо енергійну жінку з чіткими рисами обличчя, густими чорними бровами, суворим і рішучим поглядом. Відчувається її внутрішня зібраність, неабиякий характер, ясна, цілеспрямована воля. Вона задоволена собою і своїм життям. Тримається дуже впевнено і гордо. Підняте підборіддя, виставлені вперед груди. Але при всьому цьому немає ніякої зверхності. Вона просто гарно позує автору. Лице спокійне, губи стиснуті, на щоках ледь помітний рум’янець. Шия і виріз декольте, майже нічим не закриті, і ми можемо побачити світлу шкіру. Серед прикрас: коштовне намисто, діадема та троянда у пишній зачісці.

Вдивляючись у картину, стає помітно, наскільки яскраво автор зобразив портрет жінки і вже більш приглушеними кольорами намальований фон. Завдяки цьому, нам ще більше здається, що це жива людина, яка сидить перед нами в напівоберту, і от-от щось промовить. Така реалістичність зображень притаманна саме Боровиковському.

Великим талантом автора було не тільки вміння точно передавати риси обличчя, але і показати характер та настрій людини на полотні. Цей настрій підкреслюють світлі тони сукні та обличчя, а також гармонійний, музичний ритм ліній, тонке моделювання, й м’яка живописна манера.

Ближче познайомитися з «Портретом Софії Миклашевської» та іншими роботами, які відносяться до школи Боровиковського, а також українськими «парсунами» XVIII століття можна в Лебединському міському художньому музеї ім. Б.К.Руднєва. Музей знаходиться за адресою: м. Лебедин, пл. Волі, 17, тел. 2-18-81. 

Андрій Гєльмінтінов, директор ЛМХМ

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

Войти с помощью: 
Будь ласка, введіть ваш коментар!
Будь ласка, введіть ваше ім'я тут