Андрій Мордовець: важкі часи (спогади)

0
42

 (в тексті збережена стилістика та орфографія автора)

Після закінчення Куличанської школи, далі я навчався в Будильській семирічній школі. Крім навчання, тут доводилось малювати так звану наочну агітацію: лозунги, плакати, діаграми, стінгазети. З повагою згадую вчителя малювання Сергія Юхимовича Пугача. Побачені його роботи приємно западали в душу і залишали добру пам’ять про цю людину.

У той час розпочалася колективізація: наших селян у Куличці «заганяли в комуну», як тоді казали. Мій батько, не знаючи, що робити, розгублено запитував мене: «Хлопчику, чи йти до колгоспу, чи ні?». Я в той час був уже добре підготовлений шкільною політичною пропагандою і казав батькові, що колгосп – це єдиний спосіб виходу селянства із зубожіння, треба вступати.

Мордовець А.М. “Портрет Бориса Ткаченка”, 2003 (із колекції ЛМХМ)

Потім настали важкі часи. Сім’я роз’їхалася – хто куди: батько поїхав до Харкова на будови, брати – на шахти Донбасу, сестри – в Лебедин та Харків. Ми залишились удвох із матір’ю, яка працювала в колгоспі. Я також під час шкільних канікул там трудився. Потім – тяжка осінь 1932 і весна 1933 років. Потягнулися голодні люди із далеких сіл Олешні й Довжика, щоб міняти свої пожитки спочатку на картоплю, а потім уже й на лушпиння з неї. У Куличці в селян тоді ще була картопля, якою якось рятувалися від смертельного голоду. Згадувати далі про цю пору немає ніякого бажання.

Мордовець А.М. “Задесення”, 1992 (із колекції ЛМХМ)

Закінчивши семирічку, я вступив на навчання до Будильського ремісничого училища за спеціальністю лаборанта спиртзаводу. Але через деякий час батько забрав мене до Харкова з метою вступити до художнього училища. Відразу я не вступив і змушений був працювати на будівництві теслярем 3-го розряду. В 1936 році здав вступні іспити і таки вступив до училища.

Мордовець А.М. “Околиці Алма Ати”, 1950 (із колекції ЛМХМ)

Матеріальна скрута супроводжувала мене під час навчання, але вона не може затьмарити найкращі спогади про ті часи, коли відкривалися нові й нові сторінки пізнання образотворчого мистецтва та здійснювалася мрія дитинства – стати художником. Згадую першого вчителя – Кобринського Володимира Володимировича, який прищеплював нам перші ази розуміння мистецтва, але, на превеликий жаль, у 1937 році він був заарештований як «шпигун», і більше про нього не було відомостей.

Копія рукопису Андрія Мордовця зберігається в Лебединському міському художньому музеї ім. Б.К. Руднєва

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

Войти с помощью: 
Будь ласка, введіть ваш коментар!
Будь ласка, введіть ваше ім'я тут