Лебедин на полотні: Троїцька церква

0
169

Лебедин, якого більше не має, залишається на полотнах відомого місцевого живописця – Івана Маліча. Його, невелика за розміром (20,3 х 28,2 см), етюдна робота  зображує підірвану в 1987 році церкву Живоначальної Тріїці.

Кам’яна Троїцька церква стояла на перехресті сучасних вулиць Петропавлівської, Садової та Чехова. Церква замінила «пришедшие в ветхость» дерев’яні церкви: Петропавлівську, Ар­хангела Михаїла та Тройці. Будували її 18 років, з 1812 по 1831 рік. Головний вівтар був освячений в 1831 році, а бокові, «за неготовностью иконостасов», — після 1847 року.

Етюд входить до живописного циклу «Силуети, що відходять». Написаний він 1974 року, за 13 років до знищення церкви. Подарований музею у 1994 році.

Робота відзначається характерною для раннього періоду творчості Маліча живописною манерою. Це власне і неповторне непоєд­нуване поєднання ліричного пейзажу Левітана з імпресіонізмом французьких художників. За простотою композицією, скромністю вибраних мотивів, криється ціла філософія життя, притаманна художнику. Як і в пейзажі «Троїцька церква», свої краєвиди Маліч часто доповнював зображенням архітектурних споруд. Це пояснюється не лише його любов’ю до старовини, а й виключно-живописними задачами. Саме архітектурні об’єкти ставали головним колористичним акцентами твору. Його мистецтво – це бажання передати красу природи з любов’ю і творчим натхненням.

Андрій Гєльмінтінов, директор ЛМХМ

         Маліч І.Ф.

Про автора: Маліч Іван Федорович (14 серпня 1939 – 24 січня 2014) народився на хуторі Гончари, що розташований між селами Бишкінь та Куданівка. В Бишкінській семерічній школі його талант помітив вчитель малювання Г.О. Косовський, настанови якого були дуже корисними для обдарованого хлопця.

Та до свого покликання Іван Федорович прийшов не одразу. Після армії він шість років працював на маріупольському металопрокатному заводі. Але мистецтво вабило до себе… Тож, роботу на заводі Маліч проміняв на навчання в Мелітопольському культосвітньому училищі. Бажання удосконалення умінь та техніки малювання, жага до знань привели молодого художника до Московського народного університету ім. Крупської, де він продовжив своє навчання на факультеті живопису та малювання (закінчив у 1969 році).

Та, серцем і душею обдарований митець прикипів до рідного краю. Тож, одразу після навчання Маліч повернувся до Лебедина, де працюючи на педагогічній ниві, проявив себе талановитим вчителем малювання дитячої школи мистецтв.

Іван Маліч  – учасник багатьох місцевих та обласних виставок, перша з яких була в Лебе­динському будинку культури, ще в 1972-му році. Двічі з успіхом художник виставлявся в Лебединському художньому музеї: персональні виставки у 1994 та 2005 роках.

Господь обдарував художника ще й літературним талантам. Іван Маліч видав дві книги автобіографічних нарисів «Дороги, политі кров’ю» та «Жага життя», а також збірку поезій «Думи з рідного краю».

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

Войти с помощью: 
Будь ласка, введіть ваш коментар!
Будь ласка, введіть ваше ім'я тут