Історія Лебедина: Миколаївська церква

0
196

Метрика першої, дерев’яної, церкви Святителя Миколая (зберігалась із 1742 року) засвідчує час будівництва храму – 1666 рік. Церква належала до числа найзавершеніших пам’яток української монументальної дерев’яної, архітектури. Це була однобанна споруда, пройнята темою центричності. Центральна баня виділялася стрімким злетом вгору. Збудована була церква не з пиляних, а з колотих дубових брусів на дубових підвалинах, під які пізніше був підведений цегляний підмурок. Зруб був обшитий шалівкою в сторч. Хоча церква кілька разів ремонтувалась і перебудовувалась, архітектурних змін вона не зазнала.

Відомо, що в 1789 році церква «вновь перестроена деревянным зданием», а ще була відремонтована в 1761 році.

Єпископ Слобідсько-Український в рапорті в Синод у 1816 році про неї зазначав: «крепкая, только крыша на ней ветхая. Церковнослужители пользуются частью доходов от мельницы церковной получаемых».


Дерев’яна Миколаївська церква к Лебедині, фото 1910-і рр.
Стара та нова Миколаївська церква, фото 1913 рік

Характерним архітектурним прийомом всіх лебединських май­стрів того часу був нахил стін всередину приміщення. У Мико­лаївській церкві він дорівнював 5 сантиметрам на один метр висоти. Вражає уміння майстра використовувати гру світла в примі­щенні збудованого ним храму. Ту гру створювали вікна восьмирика і четверика. Вони неабияк підсилювали безкрайність злету бу­дови, надавали просторовій композиції загадковості і безкінечності. В’язка зрубу в церкві була виконана притаманним для лебединсь­ких монументальних споруд методом — «без остатку».

Для багатьох будівничих було потребою позначати на висоті споруди якоюсь помітною точкою довжину її будови. В церкві Миколи ця точка – круглі вікна у верхньому восьмирику.

Дерев’ яна Миколаївська церква (вигляд вгору із середини), фото поч. ХХ ст.

Троє вхідних дверей до храму мали шестикутну форму. Одвірки в них складалися не з двох брусів, як звичайно, а вите­сані з цілого бруса півметрової ширини. При цьому кут на сере­дині їх висоти зменшений. Тому залом одвірків втрачав чіткість і нагадував лук з натягнутою тятивою.

На одвірках центрального входу можна було прочитати напис: «Во славу святая животворящия… Тройцы Отца и Сына и святого Духа создася храм сей во имя святого Николая Чудотворна При дер­жаво благочистивейшия самодержавейшия императрице Екатерине Алексеевне всея России При наследнике ее благоверном Государе цесаревиче й великом князе… Петровиче й государях великих князях Александре Павловиче и Константане Павловиче Благословении преосвященного Явтея єпископа Белгородского й Обоянского» (крапки автор поставив замість слів, які вже не можливо було прочитати).

Західні двері дерев’яноїцеркви Миколая в Лебедині, фото поч. ХХ ст.

Із історичних документів храму відомий акт пожертвування церкві вдовою Ганною Юрчихою одного по­ставу млина, датований 1709 роком.

Площа під спорудою – 800 кв. сажнів. Перший священик церкви – Чижевський, був переселенцем із-за Дніпра (дожив він свого віку в Предтеченській пустині іноком). Дзвіниця Миколаївської церкви знаходилася в окремому зрубі. Найстаріші реліквії церкви: ікона святого Миколая-чудотворця (очевидно, була привезена першими переселенцями), старовинної роботи риза, Євангеліє Московської друкарні 1657 р., дзвін, відлитий в 1660 р. — справжній витвір мистецтва українських майстрів, та кольорова «Тріодь» 1746 р.

Дзвін Миколаївської церкви 1660-го року, фото 1913 р.
Дерев’яна Миколаївська церква, розфарбоване фото поч. ХХ ст.

У 1890-х рр. виникла потреба спорудити новий цегляний храм. Його поставили поряд зі старою церквою (нині знаходиться на вул. Миколаївська, 1 ). В 1914 р. (мається дата на сходах, що ведуть на дзвіницю) будівництво було завершене. Припускається, що архітектором міг бути архітектор В.Х. Немкин – талановитий майстер, послідов­ник будівничого Мироносицької церкви.

Миколаївська церква, фото 2012 року

В новозбудовану церкву було перенесено все цер­ковне убрання із старої церкви. Проте, в період гоніння ікони та цер­ковні книги були частково знищені, а частково приховані прихо­жанами. В 1930-х роках в церкві влаштували склад для зберігання зерна. Повторно богослужіння в Миколаївській церкві відновилося вже аж під час німецької окупації, наприкінці 1941 р. За переказами старожилів, біля старої дерев’яної церкви знаходився цвинтар, де ховали священнослужителів та іменитих парафіян. Час знищення цвинтаря невідомий.

Миколаївська церква, фото 2007 року

Нині існуюча цегляна Миколаївська церква не оштукатурена, вона має компактний в плані об’єм однокупольної церкви з прибудованою дзвіницею, що нагадує форму латинського хреста. До апсиди приблоковані приміщення жертовника і дияконника. Над середньохрещенням, на широкому барабані – купол, бокові приділи перекриті зводами. Дзвіниця теж має хрестові зводи в першому чотирьохгранному і другому восьмигранному ярусах, а вже в третьому ярусі вона завершена сферичним куполом з главкою.

Церква збудована у формах «цегляного» стилю з використанням модернізованих елементів російсько-візантійської і романської архітектури. Центральний і бокові (в рукавах) хрести, оформлені монументальними порталами з напівциркульними профільованими фронтонами над групами приставних (на високих постаментах) колон з капітелями романського типу. Той же ордер, виконаний в наличниках напівциркульних вікон барабана, дзвіниці і декоративних напівколон, що акцентовані рустованими кутами.

Масик О.В. “Миколаївська церква в Лебедині”, 2007 рік

Боковини північного та південного приділів мають крупні вікна – трифорії з килевидними архівольтами, що об’єднані неглибокою арочною нішею. Лінія карнизу під куполами церкви і дзвіницею виділена аркатурою. В декорі використані різноманітні варіанти фігурної кладки (сухарики, поребрики, тяги, хрести). В цілому, для будівлі характерне ефектне використання декоративних якостей лицьової цегли, яке надає фасадам яскраву пластичну виразність.

Інтер’єр вирізняється цілісністю та світловою насиченістю простору. В церкві зберігся олійний живопис (в основному зображення святих у повний зріст) і геометричний рослинний орнамент початку ХХ століття.

Миколаївська церква є загальноміською архітектурною домінантою та відіграє важливу роль в композиційній схемі центральної частини міста Лебедина.

Рішенням виконкому Сумської обласної ради від 20.05.1988 року Вознесенська церква у Лебедині визнана пам’яткою архітектури місцевого значення (охоронний номер 102-См)

Художній музей  

При підготовці матеріалів використана література:

  1. Ткаченко Б.. Лебедія: Історичні нариси в 2-х книгах. Книга 1.- Суми: видавництво „Слобожанщина”, 2000.- С. 251-254.
  2. Филарет (Д.Г.Гумилевский) “Историко-статистическое описание Харьковской епархии в 3-х томах”, т.2, Харьковский частный музей городской усадьбы, 2005.- С. 110;
  3. Голод Ю.: «Миколаївська церква в Лебедині» // «Життя Лебединщини», 1999, 12 травня.

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

Войти с помощью: 
Будь ласка, введіть ваш коментар!
Будь ласка, введіть ваше ім'я тут