100 років лебединській виставці української старовини

0
109

У складний, в політичному відношенні, час в повітовому містечку Лебедин вирувало культурне життя. На початку серпня 1918 року в місті відбулася значна подія – в будинку земської управи (нині – Лебединське медичне училище) відкрилась виставка української старовини, про яку місцева газета «Земские известия» 10 серпня 1918 року писала: «С 6 августа в зале земской управы открыта первая выставка украинской старины. Выставлены ковры, полотенца, разные вышивки, посуда, костюмы, портреты украинских деятелей, богатая литература современных украинских писателей и писателей прошлого столетия, имеются учебники и пособия на украинском языке». 

Виставка організована місцевим земством та за безпосередньої участі уродженця Лебедина, мистецтвознавця Стефана Таранушенка, який підготував каталог до експозиції. У передмові до каталогу йдеться про необхідність «улаштувать по старих церквах Лебедина екскурсії і відкрить виставку української старовини».

С.А. Таранушенко вдома за роботою, фото 1933 року із колекції ІР НБУ

Відкриваючи виставку, міська влада сподівалась на те, що ця подія «буде  мати величезне виховуюче значення для громадянства і буде одним із засобів щодо охорони пам’яток старовини».

Вишивка із колекції Олексія Красовського

На заклик міської управи відгукнулись та згодились надати предмети із своїх колекцій графиня Варвара Василівна Капніст, поміщик Лебединського повіту Олексій Андрійович Красовський, колекціонери Варвара Кузьмівна Демченко, Сергій Васильович Сбітнєв, Катерина Максимівна Сучкова-Заліська, Леонід Порфирович Колупаєв, Микола Андрійович Грищенко. Колекціонування предметів старовини і художніх творів було складовою культурного процесу на початку ХХ століття і свідчило про інтерес до української історії та культури.

Міщанська вишивка (шовк та срібло) із Лебедина, XVIII ст. 

Плахти та міщанський килим із Лебедина, ХІХ ст. (фото С.А. Таранушенка)

З каталогу також відомо, що на виставці експонувалось 223 предмети, найбільше – 129 експонатів, із колекції Олексія Красовського. Серед них: вишиванки, хустки, рушники, пояси, запаски, миски, дерев’яні фігури янголів, килими.

Портрет Леонтія Полуботка (на виставці старовини виставлявся, як портрет Павла Полуботка) та портрет Ганни Лазаревич – дружини Павла Полуботка, українська парсуна XVIII ст.

Чимало цінних предметів образотворчого та декоративно-ужиткового мистецтва представила графиня Варвара Капніст із с. Михайлівки. Серед них: живописні портрети козацької старшини – гетьмана Павла Полуботка, його дружини Ганни і синів Якова та Андрія, а також портрети Данила Апостола та поміщика Іваненка, які зараз знаходяться у колекції художнього музею.

Портрет Олександра Іваненка (О.Молінарі, 1810) та портрет Данила-Апостала (українська парсуна XVIII ст.)

Цікава, так звана, сорочка «гетьманші Полуботчихи». Крім вишивок на грудях, рукавах і подолі, сорочка була обшита червоною, синьою та зеленою стрічками. На грудях сорочка була розшита півхрестиком вишневим та синім кольором з додаванням палевого та зеленого шовку. Рукава й пелену розшито червоно-зеленими вовняними нитками в поєднанні з білою заполоччю. Верхня частина спини розшита стрічкою. Орнамент вишивки геометричний. На відміну від традиційних сорочок, в яких найпишніше вишивали рукава, ця сорочка найпишніше розшита на грудях. Доля цього експонату на сьогодні залишається невідомою.

“Полуботчишина” сорочка

Сім старовинних вишиванок з рослинними орнаментами, шитих в зелено-червоній гамі зі сріблом та золотом надала сестра засновника Лебединського художнього музею Бориса Руднєва – Варвара Кузьмівна Демченко.

В буремний період 1918 року виставка старовини стала визначною подією в житті провінційного містечка. Вона дала яскраву картину художнього життя народних промислів, які мали високий мистецький рівень, познайомила з багатими мистецькими колекціями жителів Лебединського повіту, а також дала поштовх (стала початком) для створення художньо-історичного музею в Лебедині, наступником якого є Лебединський міський художній музей ім. Б.К. Руднєва.

Художній музей

Джерела літератури:

  1. Побожій С.І. Забуті художники і Сумщина: монографія. Суми ДВНЗ «УАБС НБУ» 2008. С.123 – 136.
  2. Ткаченко Б.І. Лебедія. Суми, 2000.С 388 -391.

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

Войти с помощью: 
Будь ласка, введіть ваш коментар!
Будь ласка, введіть ваше ім'я тут