Історія Лебедина: будинок, де народився Борис Гмиря

0
278

На початку вулиці Фролова, яку раніше називали Кладовищенською (Кладбищенською), бо вона виходить до Троїцького кладовища (на нинішній присадибній ділянці №5) стояла хата, у якій до і після революції жила сім’я муляра Романа Гмирі. Саме там, 5 серпня 1903 року народився і виріс уславлений оперний співак, народний артист Союзу РСР Борис Романович Гмиря. Зараз на тому місці стоїть вже нове помешкання, у якому живуть інші люди.

На фото вище – типовий лебединський будинок кінця ХІХ – початку ХХ століття (фото С.А.Таранушенка)

Місто Лебедин, вул. М.Фролова, 5 (будинок, який стоїть на місці помешкання Б.Гмирі)

Нажаль, історія не зберегла детальний опис будинку Бориса Гмирі, проте, можна припускати, що в архітектурному плані будинок мав типові риси, характерні для народного житла в Лебедині кінця ХІХ – початку ХХ століття.

Конфігурація такого житла була гранично простою, що зумовлено практичними міркуваннями, насамперед бажанням максимально спростити роботу по спорудженню стін, і особливо даху. З початку ХХ століття дах таких будинків вже покривався залізом. Характерними для Лебедина та Слобідської України були пропорції помешкання (співвідношення сторін), що становили: від 1:1,4, до 1:2,25, тобто мали звичайно поздовжньо-витягнуту композицію. Ширина корпусу будинку становила, пересічно, від 4,5 до 6м.

Найбільш поширеним типом організації помешкання в Лебедині на початку ХХ століття був трикамерний тип. Хати з таким плануванням, крім жилих приміщень і сіней, мали також комору (хата плюс сіни плюс комора).

Стіни будувались із дерев’яних колод (кругляк), пластин і брусків. З метою більш економного використання деревини рублені стіни будували також з колотих або пиляних пластин, що плоским боком повертались в середину будинку. В більшості випадків зруб робився з лишком (кінці вінців на кутах будинку виходили за межі стіни), але на початку XX ст. через нестачу лісоматеріалу набув поширення зруб без лишку.

Роги будинків від руйнуючої дії атмосферних опадів і промерзання захищали дошками, що прибивалися до зрізів вінців, Ці особливості конструктивного рішення значною мірою впливали й на зовнішній вигляд будинку, на його архітектуру. Для підвищення теплотехнічних якостей такого будинку застосовувалося конопачення швів між вінцями.

Проте, не лише будинок, де народився та прожив свої юні роки геній вокалу Борис Гмиря, пов’язує його ім’я з Лебедином. Протягом усього свого свідомого життя Гмиря не поривав зв’язків із рідним містом, зі своїми земляками. «Сумщина. Лебедин. Рідна земля, що має свій особливий запах і так хвилює душу, щемить серце», – писав він у своїй автобіографії.

Лебедин двічі зустрічав свого видатного земляка – у 1939 р. (в міському кінотеатрі) та 25 жовтня 1965 р. (в районному Будинку культури), де Гмиря виступив із концертами перед земляками – лебединцями. Тоді ж у драматичному гуртку при Народному будинку (колишній кінотеатр), створили справжню студію театрального мистецтва, де давали уроки міміки і пластики та заняття з основ поведінки на сцені, виступи п’єсах. Крім того, співи у в хорі та виставах, де доводилось і співати, і дикційно грати.

Борис Гмиря в Лебединському будинку культури, 1965 рік

Борис Гмиря залишив нам багатющу вокальну, мистецько-дослідницьку й епістолярну спадщину. У репертуарі Б. Гмирі 39 оперних партій, 545 романсів і пісень (з них 423 записа­но на платівки); 127 українських народних пі­сень (з них 67 у записах); російських народних пісень — 22, реставровано — 5. Видано 128 пла­тівок, де записаний голос співака, оперних арій — 77, а реставровано — 24.

Андрій Мордовець “Портрет Бориса Гмирі”, 2002 (із колекції Лебединського художнього музею ім. Б.К.Руднєва)

Борис Романович залишається для українців провідною зіркою, великим прикладом безкорисливого служіння мистецтву і народові. Це осяйний поет звуків камерного світу. Його благородної краси голос поетизував усе, про що він оповідав. Проспіване ним не кануло в ріку часу, а окри­лено летить у майбутнє. І світло звучить, і мо­лодо, невичерпно. І завжди звучатиме, не забу­дуться його ні ім’я, ні голос, ні мистецтво. Все жи­тиме, і співатиме, і радуватиме… Для людей, які люблять мистецтво, він, Гмиря, буде довго тим, ким пишаються і кого поважають.

В Лебедині, на честь Великого оперного співака, названо одну із вулиць та дитячу школу мистецтв. Раз на два роки проводиться регіональний фестиваль «З іменем славетного земляка». В Лебединському краєзнавчому музеї створено Меморіальну залу присвячену Борису Романовичу Гмирі.

Андрій Гєльмінтінов, директор ЛМХМ

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

Войти с помощью: 
Будь ласка, введіть ваш коментар!
Будь ласка, введіть ваше ім'я тут