Втрачена колекція: вогнепальна зброя, хрест та Євангеліє

0
400

В колекції Лебединського міського художнього музею ім. Б.К. Руднєва не завжди переважали твори мистецтва: живопис, графіка, скульптура, меблі та кераміка. Був час, коли музей мав досить не погану колекцію вогнепальної та холодної зброї, археологічну та етнографічну колекцію, а також широке зібрання ікон та святинь із понищених радянською владою храмів. До 1937 року музей, навіть, мав статус художньо-історичного, а його колекція включала предмети, про які сьогодні можна тільки мріяти.

Проте, починаючи з 1935 року, коли на користь новоствореного Шевченківського музею в місті Києві, із лебединської колекції були вилучені оригінальні живописні та графічні твори Тараса Шевченка, виїмки набули епічних масштабів. За наказом Управління у справах мистецтв при Раді Народних Комісарів УРСР, а також музейного відділу при Наркоматі освіти із музею вилучали все те, що впадало в око високим чиновникам, а також працівникам столичних музеїв.

В 1941 році черга дійшла до унікальних предметів XVI – XVIII століть, що можуть прикрасити музейну колекцію навіть столичного музею: церковний хрест часів Івана Грозного (XVI століття), Євангеліє часів Єлизавети Петрівни (XVІІI століття), а також пістоль саксонської роботи XVI-го століття.

Відповідне доручення від начальника Управління у справах мистецтв за № 8/26 від 4 червня 1941 року надійшло на ім’я директора та засновника Лебединського музею Бориса Руднєва. Вказані предмети планувалося передати на користь Центрального Історичного музею в місті Києві (нині – Національний історичний музей).

Вже 11 червня 1941 року визначені у дорученні предмети були передані представнику Історичного музею – Ф.М. Демченку, про що складений відповідний акт.

Рівно за рік до цього, із експозиції музею було передано Районній міліції іншу старовинну зброю:

  • французька гвинтівка на один патрон (1819 рік);
  • мисливський вінчестер з гравіюванням голів тварин на мідній поверхні (ХІХ століття);
  • гвинтівка російського Іжевського заводу на один патрон;
  • пістольна гвинтівка невідомої фабрики (ХІХ століття);
  • шомпольна гвинтівка «кустарної» роботи (поч. ХХ ст.);
  • шомпольна гвинтівка «кустарної» роботи (поч. ХХ ст.).

Про використання за призначенням вказаної зброї районною міліцією не могло бути й мови. Скоріше за все зброя вилучалася, щоб не потрапити «не в ті руки», або вона не була використана для контрреволюційної діяльності. Подальша її доля не відома, так само не відомо за чиїм наказом проводилася виїмка. В архіві зберігається лише акт передачі від 10 червня 1940 року підписаний Борисом Руднєвим та секретарем районного відділу міліції (підпис не розбірливий).

Слід відзначити, що у вигляді компенсації за вилучені предмети, у 1941 році Лебединський художній музей отримав із Київської бази Управління мистецтв 4 живописні роботи, в числі яких: Кричевська О.Є. «Мати» (1937), Садиленко Ю.Х. «Мати приїхала» (1936), Лось І.П. «Бортмеханік Івашина» (1935), Кобцев А.А. «Діти на березі моря» (1938).

Настільки це була рівноцінна заміна судити важко. Проте, головне, що з 1941 року музей повністю втратив колекцію вогнепальної зброї, а через 14 років із музею буде вилучена вся холодна зброя, в числі якої унікальні козацькі шаблі, колекція зброї часів Північної війни (1700-1721) між Росією та Швецією, а також кольчуги та шоломи. Але про це ще попереду…

Художній музей

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

Войти с помощью: 
Будь ласка, введіть ваш коментар!
Будь ласка, введіть ваше ім'я тут