Пам’ятники Лебедина: пам’ятне місце, де пролягав передній край оборони міста у 1941 році

0
1227

Пам’ятка розташована на природному підвищенні, ліворуч від автодороги Лебедин – Михайлівка (8-й кілометр). Реактивний автомобіль БМ-13 («Катюша) встановлено вздовж дороги, розвернутий у напрямку с. Михайлівка.  Розрахований на сприйняття з автотраси на тлі соснового лісу.

Пам’ятний знак встановлено на місці, де з 18 вересня по 8 жовтня 1941 пролягав передній край оборони міста Лебедина. Тоді оборону тримали частини 21-ї армії під командуванням генерал-полковника Я.Т. Черевиченка (Південно-Західний фронт): 2-й кавалерійський корпус генерал-майора П.О. Бєлова, 1-а  гвардійська ордена Леніна стрілецька дивізія генерал-майора І.М. Русіянова.

28 вересня 1941 року на цій ділянці фронту радянськими артилеристами 1-го дивізіону 6-го гвардійського мінометного полку під командуванням капітана Б.Є. Кислицького і комісара – старшого політрука К.Х. Юнака було відкрито вогонь із реактивних мінометів БМ-13 («Катюш»).

Також на цьому місці, наприкінці лютого і на початку березня 1943 (21.02-10.03) під час наступальних боїв військ 40-ї армії знаходились командні пункти: командира винищувального протитанкового артилерійського дивізіону майора Олександра Васильовича Чапаєва (син відомого учасника Громадянської війни в Росії В.І.Чапаєва), підрозділ якого в лютому 1943 року одним із перших увійшов до міста; командира винищувального протитанкового артдивізіону капітана В.С. Петрова; командира 16-ї окремої ордена Леніна винищувальної протитанкової артилерійської бригади полковника  І.В. Купіна.  Всі ці підрозділи брали участь в оволодінні містом та в його обороні при відступі.

В 1965 на цьому місці було встановлено обеліск, який у 1976 було замінено реактивною мінометною установкою БМ-13 («Катюша»), змонтованою на шасі автомобіля ЗІС-5 (офіційне відкриття відбулося 26 вересня 1976 року).

Пускова установка має 16 направляючих, розташованих вздовж осі автомобіля. Крайні направляючі містять по одному бутафорному снаряду. Реактивна установка кріпиться до підрамника. Кабіна автомобіля – дерев’яна, оббита жерстю, прямокутної форми. На правій дверці – накладне зображення знаку «Гвардія». Шасі автомобіля має дві пари коліс. Капот законсервований, внутрішня комплектація не збереглася. Автомобіль має кутасті крила, металеві сходинки. Стекла, дверні ручки, фари відсутні.

«Катюша» встановлена на постаменті з бутового каменю, на фасадній частині якого вмонтована чавунна дошка (1,03 х 0,74 м) з меморіальним написом.

На дошці текст: «Никто не забыт, ничто не забыто. Помните об этом потомки! В этом районе с 18 сентября и по 8 октября 1941 г. проходил передний край обороны Лебедина. Оборону держали: первый  гвардейский кавалерийский корпус генерала Белова П.А., первая гвардейская ордена Ленина стрелковая дивизия генерала Руссиянова И.Н. На этом участке фронта 28 сентября 1941 г. впервые был дан по фашистским войскам залп гвардейских реактивных минометов – «Катюш». В феврале и марте 1943 г. находились командные пункты: сына легендарного героя гражданской войны Чапаева В.И. – генерала Чапаева А.В., дважды Героя Советского Союза генерала Петрова В.С., Героя Советского Союза генерала Купина И.В. Вечная слава героям Великой Отечественной войны 1941 г. – 1945 г.».

На лівій площині постаменту, зверненій до дороги, праворуч угорі вмурована металева 5-кутна рельєфна зірка, нижче в бетоні вирізьблено:

«1976 г.». Матеріал постаменту – сірий бутовий камінь.

Розміри постаменту складної форми: 9,5 х 3,5 х 2,5 м
Розміри установки «Катюша»: 7,4 х 2,1 х 2,8 м.
Майданчик навколо пам’ятного місця (12,1 х 6,1 м) заасфальтовано  й обкладено по периметру тротуарними бордюрами.

Місце командного пункту Чапаєва О.В. знаходиться на відстані 150 м (на північний захід від «Катюші»), у глибині лісу. У землянки обвалилося перекриття, по кутах є залишки цегляної кладки стін. Командний пункт являв собою цегляну споруду, заглиблену в землю і обкладену зверху земляним насипом у три накати. Розміри землянки були: 15 х 11 х 3 м). На землянці була меморіальна дошка з написом: «У цій землянці у лютому і на початку березня 1943 року знаходився командний пункт артилерійського полку О.В. Чапаєва – сина героя громадянської війни В.І. Чапаєва».

В 1999 році розпорядженням голови Сумської обласної державної адміністрація (№ 29 від 27.01.1999 р.), пам’ятне місце, де пролягав передній край оборони м. Лебедина (1941) було визнано пам’яткою військової історії місцевого значення та присвоєно охоронний номер 560-СМ.

Художній музей

Довідково: Перша пересувна багатозарядна реактивна установка пройшла полігонні випробування у березні 1941 року і отримала армійську назву БМ-13-16 або БМ-13 (бойова машина 132 мм снарядів). БМ-13 мала 16 направляючих, випуск залпу здійснювався через 7-10 секунд, дальність стрільби – 8470 м. 21 червня 1941 року прийнято рішення про серійне виробництво БМ-13. Випуск установок був налагоджений на Воронезькому заводі ім. Комінтерну та на Московському заводі «Компресор».      

Оборонні бої на території Лебединського району тривали з 23 вересня по 11 жовтня 1941 року. У них брали участь 1-ша гвардійська стрілецька дивізія (командир генерал-майор Русіянов І.М.), 2-й кавалерійський корпус, 1-ша і 129-та танкові бригади новосформованої 21-ї армії та 1-ша гвардійська мотострілецька дивізія (командир полковник Лизюков О.І.) 40-ї армії Південно-Західного фронту.

10 вересня 1941 року в районі м. Ромни з’єдналися 3-тя німецька танкова дивізія Вальтера Моделя з 9-ю танковою дивізією фон Хубіцки (1-ша танкова група). 14 вересня 1941 року в районі Лохвиці ворог замкнув кільце навколо військ Південно-Західного фронту. З метою деблокування чотирьох армій на околицях м. Лебедин з підрозділів 21-ї й 40-ї армій було сформоване ударне угрупування Червоної Армії  для наступу в напрямку Ромен. Для посилення стрілецьких дивізій у район Лебедина були перекинуті підрозділи реактивної артилерії, які підпорядковувались Верховному Головнокомандуванню. Головні сили радянських військ зосереджувалися на правому березі р. Псел на лінії сіл Михайлівка, Курган, Червлене, Пристайлове.

28 вересня противник великими силами мотопіхоти прорвав фронт у районі с. Вільшана (нині Недригайлівський район) та зайняв с. Штепівка, створивши загрозу виходу в тил 40-ї армії. Того ж дня німецькі частини вклинилися в оборону 331-го стрілецького полку 1-ї гвардійської стрілецької дивізії, захопивши Михайлівку та ліси на південь від села. Сюди стягувались німецькі резерви для підготовки нового наступу. У цих умовах командир 1-ї гвардійської стрілецької дивізії генерал-майор Русіянов І.М. прийняв рішення накрити німецький клин мінометним залпом з реактивних установок. 28 вересня 1941 року на цій ділянці фронту вперше радянськими воїнами-артилеристами 1-го дивізіону 6-го гвардійського мінометного полку під командуванням капітана Кислицького Б.Є. (командири батарей старші лейтенанти Конюхов Г.П. і Петраковський Я.Т.) було здійснено залп із реактивних установок БМ-13 «Катюша» по німецькому угрупуванню. Ворог у паніці відступив. Це дало змогу радянським військам здійснити контрудар у напрямку Штепівки, нажаль безрезультатний.

Джерела і література:

  1. Білик О.В. Вітчизняна війна на Лебединщині (1941-1943 рр.). – Лебедин, 1961. – С. 16-17, 42-44, – (Ксерокопія рукопису зберігається в науковому архіві Лебединського міського художнього музею).
  2. Гончаров О. Син Чапаєва // Будівник комунізму. – 1980. – 9.V. – № 57 (5197).
  3. Дудченко В. Відлуння ратної слави // Життя Лебединщини. – 1992. – 22. 11. – № 17.
  4. Дудченко К. «Катюша» На постаменті // Будівник комунізму. – 1976. – 25.IX.
  5. Дудченко К.М., Тичина В.Є. Лебедин: Історико-краєзнавчий нарис. – Х.: «Прапор», 1974. – с. 44, 47-48.
  6. Ішла війна народна: З історії Лебединщини: Збірник. – Вип. 5-й. – Лебедин: ВВ «Білий лебідь» редакції газети «ЖЛ», 1994. – с. 5-6.
  7. Книги пам’яті України: Сумська обл., том 7. – Суми: Вид-во «Слобожанщина», 1996. – с. 35-37.
  8. Міськвиконком (Лебединський). Василь Степанович Петров (Некролог) //Життя Лебединщини. – 2003. – 23.IV. – № 35 (9770).
  9. Под гвардейскими знаменами. – М., 1967. – С. 76
  10. Русиянов И.Н. В боях рожденная. – М., 1982. – С. 113-116.
  11. Так била врага 1-я гвардейская. – Тбилиси, 1966. – С. 82-83.

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

Войти с помощью: 
Будь ласка, введіть ваш коментар!
Будь ласка, введіть ваше ім'я тут