Втрачена колекція: живопис Тараса Шевченка

0
234

Вісім прекрасних залів, 2300 творів мистецтва та 99 років історії – все це Лебединський міський художній музей ім. Б.К. Руднєва, створений зусиллями досвідченого музейного працівника з Харкова – Борисом Кузьмичем Руднєвим (1879-1944).

Заснований музей 20 листопада 1918 року як перший загальнодоступний музей Лебедина. Тоді він ще називався Лебединський художньо-історичний музей ім. Т.Шевченка. Першу виставку в музеї відкрили в березні 1919 року, коли музей займав кілька кімнат у будинку лебединського купця Миколи Олексійовича Кононенка (нині це ЗОШ №5). Пізніше музей переїхав до будівлі міської управи (нині – пожежна частина), а з 1939 року знаходиться у нинішньому приміщенні, яке у 1912 році збудував граф Олексій Капніст для лікаря-хірурга та засновника земської лікарні Костянтина Зільберника.

Рік за роком Руднєв збирав твори мистецтва по покинутим та розграбованим поміщицьким маєткам Лебединського повіту. Дуже скоро музейна колекція вражала не тільки своїм розмахом: понад 1000 творів живопису, графіки, скульптури, старовинних художніх меблів в стилі рококо, класицизм, ампір та модерн, а й якістю. Серед зібраних творів мистецтва були роботи Філіпа Малявіна Володимира Маковського, Карла Брюллова, Ван Гойена, та багатьох інших. Серед них, 3 роботи були виконані Тарасом Шевченком. Саме завдяки їм, при створенні музей і отримав ім’я Великого Кобзаря.

Т.Г. Шевченко “Портрет князя Рєпніна” (1843-1844), копія з роботи Йозефа Горнунга (1841)

Зокрема, в музеї зберігалася виконана Тарасом Шевченком копія «Портрету князя Рєпніна» (розмір 63х50 см, полотно, олія) роботи Йозефа Горнунга (1841). Портрет написаний Шевченком у період між 16 жовтня 1843 та 9 січня 1844 року, на замовлення Григорія Тарновського й Олексія Капніста.

У маєтку Рєпніних в Яготині Шевченко бував не раз. Тут художник виконав автопортрет і портрет онуків князя Варі та Василька. Про замовлення Шевченкові копій із портрета князя розповіла Варвара Рєпніна у листі до Шарля Ейнара від 27 січня — 19 березня 1844 року: “…я поїхала з батьками у Седнів. За час нашої відсутності Шевченко знову побував у Яготині, в мого брата і моєї невістки, щоб подивитись портрет, писаний Горнунгом, оскільки йому замовили дві копії з цього портрета”.

В. Серов. “Портрет В. Капніст” (1895)

Вказаний портрет, вочевидь, потрапив до Лебедина із маєтку графа Капніста в селі Михайлівка, де з 1857 до 1910 року жив граф Василь Олексійович Капніст, що був одружений на Варварі Василівні, уродженій княжні Рєпніній, онуці Миколи Григоровича Рєпніна, зображеному на портреті.

Серед інших робіт Тараса Шевченка, що зберігалися в Лебедині, слід назвати «Портрет селянина в селі Ворожба» (розмір 62х48 см, полотно, олія) та «Портрет невідомого» (розмір 58х47 см, полотно, олія). Остання робота була сильно пошкоджена, і до реставрації засвідчити авторство Т.Шевченка було складно.

Нажаль, пробули вказані роботи в Лебединському музеї недовго. Вже 28 жовтня 1935 року до музею прибуло розпорядження завідуючого музейним відділом Народного Комісаріату освіти, у відповідності до якого (за директивою ЦК КП/б/У) всі матеріали Т.Г. Шевченка повинні концентруватися в Інституті імені Т.Г. Шевченка (нині – Національний музей Тараса Шевченка). 20 грудня 1935 року в музей надійшло доручення невідкладно видати всі твори Т.Шевченка представникам Інституту імені Т.Г. Шевченка, що і було одразу виконано.

У вигляді компенсації за твори Тараса Шевченка, музей тоді отримав кілька робіт сучасних радянських художників.

«Надсилаючи копію акту на звороті цього музейного сектору Н.К.П. представник Лебединського музею в особі Руднєва та представник галереї картин Т.Г. Шевченка т. Раєвський вважають за потрібне довести до відома  музейного відділу НКО про майже цілковиту відсутність в приміщенні Лебединського музею матеріалів, що характеризують сучасне радянське мистецтво, і тому вирішили поставить питання перед музейним  сектором НКО  про виділення для Лебединського музею кількох картин радянських художників».

Віддавши 3 роботи Т.Г. Шевченка, вже за рік музей втратив і приставку «імені Т.Шевченка» у своїй назві, і в 1937 році був перейменований на Лебединський державний художній музей.

…на жаль, роботи Шевченка не єдина втрата. Виїмки творів мистецтва з лебединського музею продовжувалися до середини 1950-х років.

Художній музей

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

Войти с помощью: 
Будь ласка, введіть ваш коментар!
Будь ласка, введіть ваше ім'я тут