Пам’ятник загиблим землякам – воїнам афганської війни «Прощавай, зброє!»

0
225

На вулиці Героїв Майдану, між Лебединським медичним училищем ім. проф. М.І. Ситенка та Лебединським вузлом поштового зв’язку, на честь воїнів-земляків, які загинули в Афганістані, встановлено пам’ятник «Прощавай, зброє!».

За 74 роки свого існування СРСР брав участь у 46 оголошених і неоголошених, великих і малих війнах та бойових операціях. Однією з останніх подібних акцій була неоголошена агресивна інтервенція – Афганська війна Радянського Союзу (1979—1989), під лозунгом «інтернаціональної братської допомоги» афганському народові, а на практиці – маріонетковому прорадянському режиму. Вторгнення «обмеженого контингенту радянських військ» до Афганістану (24 грудня 1979) викликало в цій країні громадянську війну, яка не вщухає й досі. Тривала неоголошена війна до 15 лютого 1989 року, коли Афганістан залишив останній радянський військовий.

Лише за офіційними даними Міністерства оборони колишнього СРСР, через Афганістан пройшло 546 255 громадян. Безповоротні втрати особового складу «обмеженого контингенту» досягли 14 433 військовослужбовців, 180 військових радників і 20 цивільних осіб; поранено – 54 000, зникло безвісти – 380, стали інвалідами – 6 669. Існують і вищі оцінки радянських втрат – у 35, 50, 70 і 140 тис. загиблих. Втрати афганського населення склали бл. 1,5 млн. чол. Близько 5 млн. афганців втекло до Пакистану й Ірану.

Загалом, через Афганістан у Радянському Союзі пройшли понад 150 тис. українців. 3 360 із них загинули, у т. ч. 14 – наші земляки-лебединці. Саме Лебединщина серед усіх районів Сумської області (окрім Сум) втратила найбільше своїх представників.

В їхню честь і був збудований пам’ятник «Прощавай, зброє!» у 2007 році. Ініціаторами його побудови стали представники місцевого відділення громадської організації воїнів-інтернаціоналістів «Титан». Автор пам’ятника – самодіяльний художник і скульптор Григорій Якович Пірятинець.

Пам’ятник представляє собою зварену із прокатної сталі композицію із трьох пошкоджених кулями та осколками автоматів АК, складених у піраміду над трьома плитами з чорного полірованого граніту з викарбуваними золотими літерами списками: на фасадній плиті – прізвищ 14 загиблих воїнів-«афганців», уродженців Лебединщини, на лівій плиті – загальних безповоротних втрат людей і техніки, а на правій плиті – кількості учасників бойових дій по країнах СНД.

Вершину композиції увінчують хрест і 5-кутна, прошита кулями та осколками, зірка із серпом та молотом у центрі. Пам’ятник встановлено на постаменті у вигляді трапецієвидної піраміди, складеної з бутового каменю сірого кольору. У верхній частині постаменту встановлено червоний ліхтар, який підсвічує вночі піраміду з автоматів. Загальна висота композиції – 4,17 м. До пам’ятника веде алея, вимощена тротуарною плиткою. Алею оточують 4 вуличні ліхтарі.

Текст на фасадній дошці:

«ВОЇНАМ АФГАНСЬКОЇ ВІЙНИ
1979—1989 рр.
ВІД ТОВАРИШІВ ПО ЗБРОЇ».

Далі – перелік 13 прізвищ з іменами загиблих воїнів та роками їх життя і місцем народження. Вгорі над меморіальним написом – вигравірувана 5-кутна зірка, внизу під написом – вигравірувані 2 тюльпани.

Текст на дошці з лівого боку: «Загальні безповоротні людські втрати в Афганістані 14 453» з подальшим переліком конкретних втрат людей і техніки.

Текст на дошці з правого боку: «Кількість учасників бойових дій в країнах СНД» з подальшим переліком 12 країн і цифрами учасників.

Розміри:

  • пам’ятний знак – 2,51 м;
  • постамент – 1,8 х 1,8 х 1,66 м;
  • основа – 2,9 х 2,9 х 0,33 м.

Пам’ятний знак виготовлено зі зварених смуг прокатної сталі. Постамент – з бутового каменю сірого кольору на цементному розчині з розшивкою. Основа – з мармурової крихти сірого кольору.

Дошки неправильної симетричної форми з меморіальними написами виготовлені з чорного полірованого граніту. Розмір фасадної дошки – 1,37 х х 0,83 м. Розміри лівої  і правої дощок – 0,72 х 0,95 м.

Художній музей

Джерела та література:

Афганистан // Страны и народы мира: Азия: Центр / Пер. с нем. М. В. Лебединского. – М.: ООО ТД «Издательство Мир книги», 2008. – С. 74—81.

Бєльська Т. Наш біль – Афганістан // Життя Лебединщини. – 12 травня 2007.

Волков М. 20 років тому радянські війська покинули Афганістан // Газета по-українськи. – 13 лютого 2009.

Губарев В. К. Довідник школяра і студента: Всесвітня історія. – Донецьк: ТОВ ВКФ «БАО», 2004. – С. 408.

Книга Пам’яті України: Сумська обл., том 14 (додатковий). – Суми: Видавничо-виробниче підприємство «Мрія-1» ЛТД, 1998. – С. 440-441.

Матяш В. Афганський синдром в українському соціумі // Слово Просвіти. – 12—18 березня 2009.

 «Прощавай, зброє!» // Сумщина. – 18 травня 2007.

Самченко В. Афган. 20 років потому // Україна молода. – 14 лютого 2009.

Соколов Б. В. Афганская война (1979—1989 годы) // Соколов Б. В. 100 великих войн. – М.: Вече, 2001. – С. 518—522.

Стрижак В. М., Мітягін В. Ю. УСЕ: Всесвітня історія: Навчально-довідковий посібник / За редакцією А. Ю. Мартинова. – К.: Майстер-клас, 2007-2008. – С. 438, 441.

Чепельська Т. «Солдат чужої війни» // Іменем закону. – 13—19  лютого 2009.

Чорні тюльпани: Афганський мартиролог України. – Вип. 1. – К.: АТ «Друкарня «Столиця»», 1999. – С. 417-419, 421, 423-425, 430, 432, 436, 548—560.

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

Войти с помощью: 
Будь ласка, введіть ваш коментар!
Будь ласка, введіть ваше ім'я тут