Історія Лебедина: Покровська церква

0
1338

Нинішня церква Покрови Пресвятої Богородиці збудована у другій половині ХІХ століття (1870-80-ті рр.), і замінила дерев’яну Покровську церкву, побудовану ще першими поселенцями Лебедина.

Точний рік її побудови невідомий, але з метрики знаємо, що в 1777 році вона вже потребувала ремонту і була перебудована – «возобновлена в дереве». До ремонту вона простояла не мен­ше 100 років. Площа під спорудою – 480 кв. сажнів. З духов­ного заповіту 1678 року відомий священик цієї церкви – отець Леонтій. Служба в ній велась двома священиками. Із церковних старо­друків в церкві зберігалися «Служебник» (1743 року) і «Акафіст» (1746 року). Обидві книги друковані в Лаврській друкарні.

В середині ХІХ ст. настоятелем Покровської церкви був отець Максим – один з братів  Залеських, до яких під час подорожі на Україну в 1859 р. заїздив Тарас Шевченко. Поруч з храмом на церковному цвинтарі знаходиться і місце його поховання.

У 1875 р. за кошти парафіян на місці колишньої дерев’яної церкви була збудована нова цегляна, однобанна, з дзвіницею – Покровська церква.  Знаходиться вона на околиці історичного центру міста, на височині лугової заплави річки Вільшанка (тепер це вулиця Покрівська, 44). Стильова єдність з Вознесенською церквою, яка простежується у формах та деталях, дає можливість висловити припущення, що обидві церкви виконані одним автором. Поруч із церквою знаходиться третє міське кладовище – Покровське.

Художник Л.Ю. Приймич “Покровська церква в Лебедині”, 2007 рік

Художник О.М. Горбачов “Лебединська старовина”, 2007 рік

В архітектурному плані, церква являє собою тип тридільного з прибудованою дзвіницею храму, об’ємно-просторова структура якого зберігає традиції української дерев’яної сакральної архітектури.

Церква цегляна, нетинькована (до недавнього часу). Центральний четверик зі світловим підбанником перекрито хрестовим склепінням з розпалубками. У вівтарі та притворі зводи циліндричні, переходять у зімкнуті, з двома великими розпалубками; в дзвіниці – хрестові.

Художник В.М. Проніна “Лебедин. Покровська церква”, 2008 рік

Характерним для будівлі є поєднання класицистичного трактування основних об’ємів з елементами «руського» стилю, що виконані в лицьовій цеглі. Домінуючий у композиції центральний четверик, прямокутний у нижній частині та циліндричний у верхній, завершено ліхтарем з цибулястою маківкою. Церква з південного і північного боків має бічні входи з ганками (первісно були з тридільним аттиком). Вікна другого ярусу підкреслені півциркульними, модельованими в цеглі арками на імпостах.

Дзвіниця, прямокутна в перших двох ярусах, у третьому восьмигранному має високі вікна з лучковими перемичками. Увінчана наметом, в основі якого розміщені кокошники. Роги основних об’ємів акцентовано лопатками, вінцеві карнизи – поясами аркатури і сухариків.

Художник О.І. Яловенко “Церква у Лебедині”, 1994 рік

Частково зберігся первісний розпис інтер’єру олійним живописом у вигляді окремих картин: Ісус на усю стіну східної частини вівтаря; у центральному четверику – Покрова у верхній частині східної стіни та парні фігури святих на північній і південній стінах, а також орнаментальний розпис, у т. ч. на арках і склепіннях.

При церкві довго діяла церковно – парафіяльна школа. До церковної парафії відносились хутори: Гарбарі, Дремлюги, Маськи, Барабашівка, Пелипенків. В 1930 р. в  Лебедині закрили всі церкви, в тому числі й  Покровську. На початку 1930-х рр. її використовували як склад для зберігання зерна. Наприкінці 1941 р. вона відновила свою діяльність.

Трагічно склалася доля церкви у повоєнний час. На початку 1960-х рр. під час антирелігійної  кампанії, діяльність усіх  церков на території Лебедина і району майже припинилася. Покровську церкву передали у володіння міськторгу, який перетворив її склад для зберігання тари. Споруда довго не ремонтувалася, дедалі більше протікав дах. Унікальна пам’ятка  архітектури поступово руйнувалася і прийшла у катострофічний стан. В 1986 році від зносу церкву врятували Т.І. Капран та В.М. Лобинцев.

Поновила свою діяльність Покровська церква лише у 2010 році. З того часу завдяки отцю Василю там розпочалися відновлювальні роботи: відремонтовано дах, оштукатурено стіни, проведені внутрішні ремонтні роботи. У квітні 2015 року, Покровська церква отримала в подарунок 5 нових дзвонів. Дзвони виливали за старовинною технологією на одному з заводів України.

Слід сказати, що дзвони є однією з необхідних особливостей православного храму. В чині благословення дзвону сказано: «Нехай усі, хто чує голос його, чи вдень, чи вночі, славлять ім’я Святе Твоє». Православний люд поєднує з церковним дзвоном всі свої урочисті та сумні події. Тому він служить не тільки зазначенням часу Богослужіння, але і виразом радості і смутку.

Сьогодні Покровська церква у Лебедині є пам’яткою архітектури місцевого значення (охоронний номер 101-См/210).

Художній музей

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

Войти с помощью: 
Будь ласка, введіть ваш коментар!
Будь ласка, введіть ваше ім'я тут