Володимир Боровиковський – майстер портретного жанру

0
628

Важко назвати іншого портретиста кінця XVIII століття, крім Боровиковського, який з такою повнотою і яскравістю втілив би характерні риси людини свого часу. У його портретах знайшли собі вираз подальші пошуки природності і простоти в мистецтві, що позначилися, насамперед, у бажанні підкреслити значення і привабливість людських почуттів.

Цього року в усіх музеях, що мають у своїх колекціях твори Володимира Лукича Боровиковиського (1757 – 1825) пройшли заходи до 260 – ти річчя  від дня народження видатного художника. Відбувся такий захід і в Лебединському міському художньому музеї ім. Б.К. Руднєва.

Цікава і пізнавальна програма заходу під назвою – «Майстер портретної техніки» була підготовлена науковим співробітником художнього музею Алою Подвезько. Увазі гостей – учнів 6-го класу Лебединської ЗОШ №1 були представлені твори та біографія художника, який народився та понад 30 років прожив у Миргороді на Полтавщині.

Невідомо, як би склалася його доля, аби не пишна  подорож Катерини ІІ до Криму. На Україні до цієї подорожі готувались – будували дороги, відновлювали та розписували палаци.  Відомий поет В. Капніст, який у той час очолював дворянство Київської губернії запросив до оформлення одного з палаців Володимира Боровиковського. За легендою, ці розписи дуже сподобались Катерині і художника запросили до Петербурга.  Можливо, тут також не обійшлося без участі Капніста.

На Петербурзький період припадає справжній розквіт творчості художника.  Портрети Боровиковського свідчать про те, що митець піднявся на високий щабель у поглибленні образу людини, спробував проникнути в душевний стан, замислювався над тим, як формувався характер моделі. Його портрети наповнені поезією і дуже ліричні (портрет М.Лопухіної,  В.Арсеньєвої, сестер Гагаріних та ін.)

До цього часу в Лебединському художньому музеї зберігається унікальна колекція  парсун XVIII ст, що поступила із портретної галереї графа Капніста, нащадку козацького роду Полуботків. Чотири із цих портретів приписують кисті Володимира Боровиковського. І хоча підпису автора на них немає, мистецтвознавці не мають сумніву, що це ранні роботи великого майстра, який на початку своєї кар’єри надзвичайно рідко підписував свої роботи. Серед них: «Портрет Переяславського полковника Леонтія Полуботка» (1786 р.) – батька Наказного гетьмана Павла Полуботка, «Портрет Софії Міклашевської» (1786 р.) – дочки  Андрія  Полуботка, «Портрет Івана Міклашевського» (1786 р.) – зятя А.Полуботка, а також  парадний «Портрет поета Г.Р. Державіна» (після 1795 р.). Ці картини характеризують Боровиковського як досить самостійного і обдарованого художника. При всій традиційній урочистості композиції, застиглості та площинності фігур в живописі того часу, в роботах Боровиковського помітні також нові прийоми: часткове використання світло – тіньового ліплення і правил перспективи. Живий вираз мають обличчя портретованих. У портретах характерне поєднання парадності зі стриманістю і відносною простотою.

На прикладі творів живопису, що експонуються у 1-му залі музею учні переконалися у майстерності  великого Боровиковського і  були горді з того, що у нашому маленькому «Луврі» є оригінальні твори найкращого портретиста свого часу,  який за своє життя створив близько 500 живописних полотен.

Алла Подвезько, науковий співробітник ЛМХМ

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

Войти с помощью: 
Будь ласка, введіть ваш коментар!
Будь ласка, введіть ваше ім'я тут